Головна » 2020 » Травень » 25 » З колекції Музею волинської ікони: «Христос Боремельський»
10:27
З колекції Музею волинської ікони: «Христос Боремельський»
З колекції Музею волинської ікони: «Христос Боремельський»

Сьогодні розповімо про ще одну ікону колекції – твір з оригінальним сюжетом «Христос Боремельський».

Ікона під назвою «Несення хреста» поповнила музейні фонди у грудні 1988 року. Її передали до музею зі Свято-Троїцького кафедрального собору міста Луцька. Вона довгий час чекала на реставрацію. У 2013 році її відреставрувала Л. Обухович. Реставрація відкрила деталі, які дозволили точніше атрибутувати образ, насамперед визначити сюжет.

Про останній шлях Христа на Голгофу розповідають всі чотири євангелісти, хоча у їх оповідях існують суттєві відмінності. У свідченнях синоптиків хрест на Голгофу ніс Симон Киринеянин, за євангелістом Іоаном – сам Христос, бо саме Він один ніс гріхи світу, взявши на Себе всі страждання людства і найжорстокішу страту.

У живописі знайшли відображення обидві євангельські версії хресного шляху. Цей сюжет з’явився ще у ранньому християнському мистецтві. Поряд з традиційним сюжетом «Несення хреста», що з’являється на Волині у XVIII ст., з утвердженням на її території греко-католицької церкви, у храмах зустрічаються ікони, основою сюжету яких є євангельська оповідь про хресний шлях Ісуса Христа на Голгофу, але вони містять деталі, що наповнюють сюжет новим символічним змістом. Такі ікони називають «Христос Боремельський». Назва цього цікавого іконописного сюжету пов’язана з містечком Боремель, що знаходилось у західній частині Волинської губернії, а нині це – с. Боремель Млинівського району Рівненської області. Вперше згадується як місто у мирному договорі польського короля Казимира з Литовськими князями під 1366 р. Назва його (за М.І.Теодоровичем) походить від слів «бір» (ліс) і «меле» (молоти). Там, де зараз знаходиться село, у давнину біля лісу стояв млин. Коли працював , шумів так, як шумить дрімучий бір: «якъ боръ, меле». У народі і зараз побутує переказ, який пояснює з’явлення сюжету «Христос Боремельський»: боремельському князю приснився віщий сон, у якому він бачив образ Спасителя, що йде серед тридцяти трьох хрестів(вік Христа), ступаючи по хресту( Його Хресний шлях), несе на плечах свій хрест(Його жертовна доля). Вражений, князь замовляє маляреві бачену у сні ікону, яка згодом стає чудотворною. Але це лише легенда. Дані, які приводить М.І.Теодорович, висвітлюють цю історію дещо по-іншому. Переказ не називає імені князя. Та відомо, що власниками і жителями Боремля були князі Чацькі. Францішек Чацький (1727–1787), звів палац у Боремлі перед 1781р., (очевидно, саме про нього розповідає місцевий переказ). Неподалік від палацу Чацьких (на місці дому колишніх власників Боремля – православних князів Боремельських) знаходилась православна замкова церква Святої Трійці. Церква існувала ще у XVIст., бо згадується в інвентарі замку і містечка Боремля в акті від 1573 р.: «…На посредъ замку церковъ Светое Тройцы, побитая кгонтами…» (Архив, ч.7,т.1,С.237-241)

У церкві славилася чудами ікона із зображенням Ісуса Христа, який несе хрест на фоні 33 хрестів. На той час існувало твердження , що ікона походить з Боремельського православного монастиря, який був ущент розорений татарами, і вціліла лише ця чудотворна ікона. Православну Свято- Троїцьку церкву Чацькі-католики зруйнували, а ікона разом із церковним начинням була перенесена у церкву на околиці Боремля. Але у 1773 році ікона чудесним способом знову явилася на місці зруйнованого храму. Зворушений чудом , князь Чацький ставить на місці з’явлення ікони на кам’яному постаменті скульптуру Спасителя( її можна побачити і сьогодні), а ікону розміщує у місцевому костелі. Пізніше, у 1786 році ікону перенесли до Свято-Троїцької церкви, яку відбудували на пожертви паломників, оскільки «Боремельське чудо» швидко поширилося серед людей і почало збирати величезні натовпи паломників, які приходили просити милості до чудотворного образу. Згодом ікона дістала назву "Ісус Христос Боремельський". У селянських хатах часто можна було зустріти греко-католицькі гравюри цієї ікони, що друкувалися на папері ченцями василіанами у друкарні Почаївської Лаври. На цих гравюрах під зображенням знаходився підпис польською мовою: «Prawdziwy wizerunek Pana Iezusa Boremelskiego na Wolyni, cudamy slynacego z 1773r.» Слава про чудотворну ікону ширилась на Волині, створювалися списки образу для приходських церков.

Такі ікони XVIIІ ст. можемо бачити і сьогодні у кількох волинських храмах. Ікони Христа Боремельського XVIII ст. зберігаються і у Музеї волинської ікони. Одна з них – ікона 1776 р., твір на полотні, виконаний олійними фарбами, про яку йдеться у нашому матеріалі. На тлі образу добре проглядаються коричневі хрести, що переплітаються між собою. На передньому плані – постать Спасителя, що несе Свого Хреста на Голгофу. Босоніж Христос ступає по хресту, притримуючи руками поперечину зваленого на спину хреста, під вагою якого зігнувся і припав на коліно. На Ісусові – червоний хітон і темно-синій гіматій. Стражденний лик Христа вкритий сльозами і потом, чоло зранене терновим вінцем. Навколо голови – німб у вигляді сяйва, виконаного золотим асистом.

«Да последуемъ стопами его…» – гласить напис у нижній частині зображення. Ще нижче, розміщений на блакитній смузі донаторський напис сповіщає про те, що: «Сія икона написана въ 1776 году и отновлена въ 1886 году при Священ: О: Петре Огибовскомъ», а на звороті ікони – напис про поновлення: «Сію икону становилъ Ико Иван Демъяновъ Маркевичъ» – іконописець, який плідно працював на Волині у 80-х роках ХІХ ст.

Очевидно, що маємо справу з оригінальним сюжетом, який утворився на місцевому ґрунті, увібравши у себе народні перекази, легенди та окремі історичні факти. Безперечно, його основою є євангельська оповідь про хресний шлях Ісуса Христа на Голгофу та варіант іконописного сюжету «Несення хреста», що зображає Христа, який самостійно несе свій хрест. І хоча місцеві перекази виводять з’явлення сюжету «Христос Боремельський» ще перед XVI ст., цілком зрозуміло, що його поширення на Волині у XVIII ст. пов’язане з утвердженням на її території греко-католицької церкви і діяльністю ченців василіан.

Джерело: Музей волинської ікони

Категорія: Музей волинської ікони | Переглядів: 83 | Додав: volyn-museum | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]