Геологічний музей при Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки

Ідея створення геологічного музею виникла на початку 80-х років XX cт. і почала втілюватись у життя в Луцькому педагогічному інституті імені Лесі Українки завдяки підтримці з боку ректора Н.В.Бурчака, який був натхненником цієї важливої справи. Над формуванням колекції мінералів, гірських порід та палеонтологічних решток відмерлих організмів працювали сьогодні доктор геологічних наук, професор, завідувач кафедри географії Ф.В.Зузук та тодішній декан природничо-географічного факультету (тепер декан хімічного факультету), к.х.н., доцент В.В.Демчук. Активну участь у зборі музейних матеріалів приймали студенти факультету під час проведення практик у різних куточках колишнього Радянського Союзу – Далекому Сході і Примор’ї, Забайкаллі, Середній Азії, Кольському півострові, Уралі та Кавказі.
Зібрана колекція стала основою для відкриття 18 вересня 1998 року ректором, доктором хімічних наук, професором І.Д.Олексеюком лабораторії мінералів на правах геологічного музею. Керівником лабораторії був призначений к.г-м.н., доцент Г.В.Бельський. У 2009 році з ініціативи професора Ф.В.Зузука  була розпочата робота над реорганізацією лабораторії мінералів кафедри географії у геологічний музей. Згідно наказу ректора Волинського (нині - Східноєвропейського) національного університету  імені Лесі Українки доктора біологічних наук, професора І.Я.Коцана від 25 серпня 2010 року лабораторія мінералів отримала з 1 вересня 2010 року статус геологічного музею. Науковим консультантом музею є проректор з навчально-виховної роботи доцент І.М.Констанкевич та завідувач кафедри географії, професор Ф.В.Зузук.
Музей геології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки є складовою навчально-виховної роботи. Він створений для демонстрації природних геологічних експонатів Волині, України та інших регіонів Європи, Азії та Африки з метою поглибленого вивчення курсів геології, геоморфології, екології студентами географічного, біологічного, хімічного факультетів та педагогічного інституту. Крім того, використовується для гурткової роботи із учнями старших класів загальноосвітніх шкіл і гімназій та проведення занять із слухачами Малої Академії.
Площа музею 187,5 кв. м, з них експозиційна – 90,8 кв. м, фондосховище – 68,8 кв. м, підсобне приміщення – 27, 9 кв. м. Загалом експозиція побудована відповідно до навчальної програми з геології. Вона є досить багатою і добре сформованою. Її основу становлять 16 тематичних розділів. Тут експонуються колекції мінералів та гірських порід.
Тип самородних мінералів у колекції музею  поданий самородною міддю із родовища Жиричі біля Ратно та різними морфологічними типами сірки із Нового Роздолу та Яворова, що на Львівщині.
Тип сульфідів. У колекції є зразки сфалериту, галеніту, халькопіриту, піриту, піротину із різних регіонів Російської Федерації та Казахстану. Серед них є друзи піриту і галеніту.
Тип оксидів.
Клас власне оксидів і гідроксидів. Досить широко поданий у вигляді зразків гематиту, магнетиту, марказиту, оксидів марганцю, алюмінію із Кривого Рога, Уралу, Казахстану тощо.
Клас силікатів відзначається найбільшою і найрізноманітнішою колекцією. Це, насамперед, група кварцу – кварц, халцедон, опал. Кварц у музеї поданий у вигляді великих кристалів моріону, друз кришталю, бузкового аметисту, суцільного молочно-білого і рожевого оніксу, золотистого цитрину, є різних відтінків халцедони і опали із України, Європи, Азії та Африки.
Польові шпати також різноманітні – це безбарвний ортоклаз, синьо-зелений амазоніт, жовто-сірий плагіоклаз, чорний з іризацією лабрадор – Житомирщина, Російська Федерація, Казахстан, Південна Америка. У колекції є великі красиві кристали берилу і топазу із знаменитого Володарськ-Волинського родовища на Україні. Велика різноманітність слюд і гідрослюд від прозорих мусковітів до чорних біотитів, є також піроксени, амфіболи, глинисті мінерали – каолін і монтморіоніт.
Клас боратів подається у вигляді красивих кристалів бішофіту.
Клас фосфатів – це насамперед цукроподібні апатити з Кольського півострова, велике «ядро» Подільських фосфоритів вагою 35 кг., керченіт із Керченського залізорудного родовища.
Клас карбонатів – це насамперед друзи кальциту із різних регіонів колишнього Радянського Союзу, молочно-білий і сірий кальцит, волокнистий арагоніт, рожевий родоніт і, звичайно, зелений різних відтінків із красивим рисунком на при полірованих штуфах амазоніт із Уралу, Казахстану і Африки.
Клас вольфраматів подається чорним вольфрамітом і сірувато-білим шеєлітом.
Клас сульфатів – це насамперед гіпс у вигляді друз, прозорих кристалів, суцільних сірих мас, волокнистих утворень (селеніт) із родовищ України, Казахстану, Російської Федерації.
Тип галоїдів подається галітом – друзи, прозорих і голубих кристалів, 66суцільні маси, сильвіном – рожеві суцільні маси із родовищ Прикарпаття, Солікамська та Казахстану.
У музеї є велика колекція гірських порід: магматичних – насамперед гранітів із різних регіонів України, Карелії, діоритів, сієнітів, габро, базальтів, ліпаритів тощо; осадових – піщаників, конгломератів, алевролітів, глин, вапняків, мергелів, туфів тощо; метаморфічних – гнейсів, мігматитів, сланців, мармурів та ін.
Музей має невелику фауністичну колекцію, а також колекцію морських коралів із Чорного і Червоного морів, та центральної частини Індійського океану.
 
Адреса: 43025, м. Луцьк, проспект Волі, 13, головний корпус СНУ імені Лесі Українки, 1-й поверх (вхід у підвал).
Тел.: (0332) 24-80-52.
Музей працює щоденно з 9.00 до 16.00, а також за індивідуальними заявками. Вхід до музею безкоштовний.
 
Керівник музею: Мельник Олег Володимирович.