Майстриня, наукова співробітниця відділу музейного розвитку та екскурсійного забезпечення Волинського краєзнавчого музею Людмила Завада каже: такі вишиванки є ексклюзивними та модними. На її виробах візерунки взяті зі збірки Ольги Косач, сестри Лесі Українки, та старовинного одягу з колекції музею. Про це розповіло телебачення UA: Волинь.

Вперше вишитий стрій побачила на Тернопільщині у радянські часи, тоді вишиванка не була популярною, розповідає Людмила Завада.

Лучанка Людмила Завада: «Тільки мужні люди, сміливі носили вишиванки. І ось там я побачила традиційне українське весілля і молоду вбрану повністю в Борщівський стрій. Той спогад мені вкарбувався на все життя з дитинства».

Нині жінка опанувала білі прозорі техніки вишивання, лічильну гладь, вишивку хрестиком, мережку.

Лучанка Людмила Завада: «Кожного разу я брала для себе нове завдання, яке вважала, що не зможу, але воно виходило. І тепер це для мене хобі, це справа для душі. Вишивка це свого роду медитація. Це моє перезавантаження».

Вишивальниця має блузу-мальованку. ЇЇ зібрала вручну, без єдиного машинного шва. Малюнок на таких блузах існує в єдиному варіанті, каже майстриня.

Лучанка Людмила Завада: «Українська традиційна вишивка, вона неповторна, вона вирізняється з проміж усіх інших, вона особлива, вона прегарна».

У мистецькому доробку Людмили Завади візерунки, притаманні подільському, полтавському, чернігівському регіонам.

До дня вишиванки жінка виготовила сукню з волинським орнаментом. Каже: надихнулась сорочкою з фондів Волинського краєзнавчого музею.

Детальніше – у сюжеті телеканалу UA: Волинь: