Головна » 2020 » Травень » 9 » Фронтові «трикутники» – листи воєнних років...
12:40
Фронтові «трикутники» – листи воєнних років...
Фронтові «трикутники» – листи воєнних років...

У багатьох українських родинах дбайливо зберігаються пожовклі, написані олівцем сторінки з вицвілими від часу штампами польової пошти. Кажуть, що чужі листи читати не дуже правильно. Але вже давно листування близьких людей тієї пори перестало бути особистою справою. Це вже історія. Листи з фронтів Великої Вітчизняної війни – документи величезної сили. Як їх чекали! У пропахлих порохом рядках - подих війни, грубість суворих окопних буднів, ніжність солдатського серця, віра в Перемогу…

Старий папір наполегливо загорнутий по згинах, продавлених більше семи десятків років тому. Такі листи не потребували марок і не заклеювалися. У кожного трикутника своя історія: щаслива чи сумна. Як багато вони розповідають не тільки словами, але й своїм видом! Вони навіть пахнуть тим часом, страшним і смертельно небезпечним. Важко навіть уявити, в яких умовах їх писали, їхній шлях із фронту, з яким нетерпінням їх відкривали й жадібно читали й перечитували. Життя тоді ділилося на проміжки часу від бою до бою, від листа до листа.

Із перших днів війни Державний комітет оборони прийняв кілька важливих рішень, що стосувалися кореспонденції між фронтом і тилом. Зокрема, було заборонено використовувати поштовий транспорт для господарських робіт.

Поштові вагони «чіпляли» до всіх поїздів, навіть до військових ешелонів, прирівнюючи їх до стратегічної зброї чи боєприпасів.

У фондах Іваничівського історичного музею є декілька листів цього періоду. Серед них два листи адресовані Савієвському Леонтію Петровичу з села Мишева Порицького району Волинської області від сина-солдата Савієвського Петра. Писав 8 листопада 1944 року і 8 грудня 1944 року. Через те, що тексти листів не завжди можна прочитати повністю, витяги з них приводимо нижче:

«Добрий день дорогі мої Тато і ви Мамо. Повідомляю вас, що я живий і здоровий, і вам бажаю також доброго здоров’я у вашім щоденнім житті. Посилаю вам……та більше нема чого такого писати. Живеться мені добре ліпше не може бути. Тепер напишіть, як вам живеться чи добре, чи зле? Напишіть все подробно, як вдома і як в нашім селі? Чи всі є дома, чи дівчата всі є, чи де забрали на роботи? От і все, що я мав написати в листі своїм. Передаю вам щирий привіт Тато і вам Мамо. Передайте Домці з Іванич….. Ганці, Гиленці, Ліді. Жду отвєта. Ваш син Савієвський…».

Такі листи, обпалені, надірвані, напівзотлілі і дотепер зачіпають нас до глибини душі і лишаються родинними і музейними реліквіями…

Джерело: Іваничівський історичний музей

Категорія: Іваничівський народний історичний музей | Переглядів: 21 | Додав: volyn-museum | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]