Три голодомори першої половини ХХ ст. стали величезною трагедією України, організованою злочинною комуно-більшовицькою системою. Лише один із них – геноцид українського народу 1932 – 1933 років, - приніс небачені за масштабами втрати приблизно у десять мільйонів людських життів. Цю трагедію Джеймс Мейс назвав одним з найбільших злочинів наших часів.

   Вшанувати пам’ять невинних мільйонних жертв прийшли вчителі та учні восьмого і дев’ятого класів Усичівської ЗОШ. Захід розпочався екскурсією біля спеціально підготовленої виставки про ті трагічні роки, а продовжився переглядом документального та фрагменту художнього фільму, під час яких діти почули розповіді очевидців Голодомору 1932 – 1933 років, а також на прикладі однієї сім’ї побачили, що означали комнезамівські реквізиції продовольства, репресії і грабунки, які прирікали українських селян на голодну смерть.

   Як символ нескореності прозвучав наш Державний Гімн, слова якого виконували також повсталі українські селяни 1920 – 1930-х років. Від спільної свічки пам’яті, яка горіла з самого початку заходу, учні запалили свої свічечки, вогники яких символізували скорботу і біль, пам’ять і молитву за упокій невинних душ, загиблих в роки геноциду.

   Тримаючи в руках по кілька зернин, діти відчули їхню справжню вагу, особливо заслуховуючи повідомлення про горезвісний «закон про п’ять колосків». Ці зернини кожен з учнів опустив у спільну посудину, промовляючи при цьому застереження, що з їхніх уст звучали по особливому: «Нехай ніколи не буде такої біди», «Щоб більше не було такої злочинної влади», «Щоб в історії українського та інших народів ніколи не траплялись подібні трагедії», «Нехай завжди буде хліб на столі».

   Після хвилини мовчання вогники свіч погасили, але діти понесли їх у своїй пам’яті та серцях.

Олександр Мельник,

директор ТНІМ ім. Г.О.Гуртового