2 грудня в Музеї етнографії Волині та Полісся при Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки студентка V курсу спеціальності «Історія» Вікторія Дяченко провела майстер-клас із вишивки бісером «Веселкою сплетуться кольори». Ми ж порозмовляли з майстринею.

– Вікторіє, чому Ви вирішили провести майстер-клаcіз вишивки бісером?

– Ідея проведення цього заходу в мене виникла давно, тому я дуже щаслива, що вдалось це втілити в реальність. Вважаю, що кожна дівчина повинна робити щось корисне і потрібне. Колись дівчата навчатися вишивати від свої матерів, старших сестер, подруг, на жаль, зараз ця традиція втрачена. Мені ж хотілося передати своє вміння вишивати бісером. Український народ славиться різноманітністю вишиванок, що є своєрідним символом нашої нації.

– Як давно Ви почали вишивати? Хто навчив вас цій техніці?

– Я вишиваю бісером не дуже довго. Три роки тому, під час зимових канікул, просто хотілось проводити час з користю, тому попросила свою подругу навчити мене вишивати бісером.

– Яка Ваша перша вишита робота?

– Першою своєю роботою я дуже задоволена і пишаюсь нею – це вишита сорочка. Було складно її вишивати, але я не шукаю легких шляхів, тому справилась із поставленою метою.

– Скільки часу потрібно затратити на вишивання сорочки?

– Усе залежить від складності візерунку та кількості кольорів. Свою вишиванку я вишила за місяць.

– Що ще можна вишивати бісером?

– Та будь-що. Тепер є дуже багато спеціальних заготовок: сорочки, сукні, картинки, гаманці й навіть чохли для телефонів.

– Можливо Ви знаєте історію появи бісеру та вишивання ним? Розкажіть.

– Відомо, що виробництво бісеру виникло близько 6000 років тому в Фінікії, про що розповідає легенда: фінікійські моряки, везучи з Африки вантаж соди, висадилися на нічліг і обклали вогнище не камінням, а шматками соди. На ранок вони знайшли в золі злиток, прозорий і дуже твердий. Це було скло. Зі скла почали робити намистини, які ставали все дрібнішими і дрібнішими – так з’явився бісер. Завдяки ретельній охороні секрету скляної майстерності, Венеції до кінця 17 століття вдавалося зберігати монополію на виробництво бісеру і скла. Цю монополію порушили майстри Богемії (Північна Чехія). Вони розробили технологію отримання так званого «лісового скла», замінивши соду деревною золою. Богемське скло добре піддавалося ограновуванню і володіло чудовими оптичними властивостями. Поступово богемський бісер потіснив венеціанський на світовому ринку. І сьогодні Чехія – одна з основних виробників бісеру в світі.

Великою популярність користувався бісер і в Київській Русі. Перші відомості про це належать до 9–12 ст. Попередником бісеру на Русі були перли. Для багатьох народів Російської імперії елементи одягу, оздоблені дрібними річковими перлинками, а з 18 століття і бісером, стали невід’ємною частиною національного костюма.

Зараз вишивка бісером не втратила актуальності. Останнім часом активно створюються гуртки та курси з бісероплетіння та вишивки бісером, нерідко прикраси, виконані з цього матеріалу, можна побачити в магазинах і на виставках. Широкого поширення набули картини, вишиті бісером.

– Що б Ви хотіли побажати учасникам майстер-класу?

– Передусім я б, звісно, хотіла, щоб кожен навчився цьому чудовому вмінню, отримав максимально багато позитивних емоцій та вражень. Безперечно, важливим для мене є і те, щоб кожен запам’ятав цей майстер-клас, і не лише вмів вишивати бісером, а й передавав свої вміння іншим, бо це справді приносить задоволення. Приємно хвалитись своїми виробами і дарувати їх близьким та рідним. Тому кожному бажаю наснаги в подальшій роботі.

P. S. Побажання Вікторії здійснилися: учасники майстер-класу змогли не лише навчитися азів вишивки бісером, а й вишили свої перші роботи й отримати рекомендації на майбутнє.

Світлана ЧИБИРАК,

завідувач Музею етнографії Волині та Полісся

Джерело: СНУ імені Лесі Українки