Головна » 2015 » Лютий » 17 » ДІТИ, КУДИ ВАС ПОДІТИ 2: похід у Музей технічного прогресу
21:26
ДІТИ, КУДИ ВАС ПОДІТИ 2: похід у Музей технічного прогресу
ДІТИ, КУДИ ВАС ПОДІТИ 2: похід у Музей технічного прогресу

   Продовжуючи серію матеріалів про те, чим же дітлахам зайняти себе у вільний час, ми знову запросили до співпраці нашого юного «експерта» Дениска Стефанишина, – пише Таблоїд Волині.

   Цього разу разом із Денисом ми вирішили відвідати Музей технічного прогресу. Вибрали саме його тому, що досі мало хто знав, що такий музей у Луцьку взагалі є. Та й цікаво, що ж такого особливого можуть показати юним, спраглим до знань дітям.

   Перший експонат – підвішені кульки, так званий маятник Ньютона, який зображує перехід потенціальної енергії в кінетичну. Про цю штуку чула в школі, але знаєте, як буває: знання шкільні забуваються швидко, особливо коли надто любов’ю до фізики не гориш, і що там в яку енергію переходить пам’ятаєш до отриманої оцінки. Але екскурсовод пояснив, показав і дав спробувати самим, як діє принцип передачі енергії. Найважливіше, що пояснив він це доступно для семилітньої дитини, не використовуючи суперрозумних термінів, але й не спрощуючи до рівня садочка.

   Далі, за допомогою великого ручного колеса Денис мав нагоду відчути, що відбувається з велосипедом, коли на великій швидкості повертати ліворуч чи праворуч. «Ого, ніби літаааєш!» ‒ захоплено прокоментував малий.

   Потім екскурсовод показав Дениску пристрій з гирею на довгій палиці. До палиці приєднані шнурочки на різній відстані. Коли хлопчик спробував потягнути за шнурок, який розміщений найближче до гирі, то відчув, що підняти її досить важко. Але коли він спробував тягти за наступні мотузочки, піднімати гирю ставало дедалі легше. Денис вже був зрадів, що він неймовірний силач, проте екскурсовод пояснив, що таким чином діє принцип коромисла: чим більше плече діючої сили, тим менше зусиль потрібно докладати.

   Як виявилося, похід до музею технічного прогресу передбачав і атракціони! Екскурсовод посадив Дениса в крісло і підійняв до самої стелі, тим самим викликавши море емоцій. Таким чином Денис дізнався, як будівельники з легкістю можуть підіймати важкі вантажі на великі висоти.

   Далі ми з Денисом могли побувати на Марсі, Венері та Місяці. Теоретично, щоправда, адже нам дозволили стати на ваги, котрі показують вагу на інших планетах. Паралельно екскурсовод розповідав про те, що сила тяжіння на планетах відрізняється. Так, вага на Землі у Дениска становила 31 кілограм, на Місці він скинув одразу двадцять, а на Венері набрав аж 40. Потішитися можуть і дорослі. Приміром я давно не бачила таких приємних цифр на вагах. Подумую над тим, що легше – жити на Марсі чи скинути зайві кіло.

   Наступним експонатом було диво інженерії – арка, побудована без застосування жодного будівельного матеріалу (гвіздків, клею, цементу). Суть конструкції: тримається вона на тому, що кожен брусочок підтримує один одного і таким чином арка не завалюється. Переконатися в цьому можна було, пройшовшись по арці. «А я на завалюся?» ‒ хвилювався Денис, але все ж сміливо, за допомоги екскурсовода, взяв цю висоту.

   Зацікавлення у Дениса викликали і картини, розміщенні на стінах приміщення музею ‒ малюнки наділені оптичною ілюзією, тому складається враження, що картини пливуть. Щоправда Денис сказав, що йому аж в очах мерехтить, а мене трішки занудило, тому довго дивитися на це диво досить важко.

   Ще один цікавий експонат – гра. Нам запропонували провести кільцем по залізній трубці, аби його краї не торкалися її. У разі якщо це станеться, одразу ж загорявся вогник, що означало програш. Екскурсовод поділився, що ще жоден відвідувач з першого разу не зміг виконати це завдання. У нас із Денисом теж не дуже вийшло, проте заняття захоплююче.

   Після цього на прикладі Денискові продемонстрували провідність різних речовин. Так, йому запропонували торкатися паличкою різних предметів і від дотику до предметів, які проводять струм, загорялася лампочка. Там хлопчику доступно пояснили, що метали проводять струм, а деревина, пластмаса та камінь – ні.

   Ще однією цікавинкою було «крісло для йогів». Малому запропонували доторкнутися до крісла, всіяного цвяхами, пальчиками. Зрозуміло, що цвяхи кололи. Після цього екскурсовод запропонував сісти на це крісло. Після суперобережної спроби Денис вигукнув, що йому зовсім не боляче! Суть експерименту полягала в тому, що цвяхи не будуть колоти, якщо вага розподіляється рівномірно. У цьому і є секрет йогів, які можуть годинами лежати на цвяхах. Ось чому набагато болючіше, якщо у маршрутці на ногу наступить жінка на підборах, а не чоловік в кедах.

   Всім батькам відомий вік «чомучки», коли кількість запитань, які ставлять батьківську логіку в глухий кут, йде на тисячі. Відвідавши музей технічного прогресу, питань стане значно менше!

   Також відвідини цього музею стануть в нагоді й дітям, які лише починають вивчати фізику у школі. Всім відомо, що завдяки хорошим прикладам матеріал засвоюється легше. У музеї прикладів ‒ море. У цьому музеї відсутня заборона торкатися експонатів! Бери до рук все що хочеш, експериментуй, крути, перевіряй! Для того вони там і є.

   Варто звернути увагу й на професійність екскурсовода. Одразу помітно, що на своїй справі він знається і матеріалом оперує чудово. Чоловік одразу ж знайшов контакт із Денисом і з легкістю зацікавив його виставленими експонатами.

   Похід у музей вартуватиме 15 гривень для дорослого і 10 для дітлахів. Окрім того, що в цьому музеї можна добряче повеселитися, він несе й дуже вагому навчальну функцію. Розташований він на першому поверсі розважального комплексу "Адреналін-city".

   Отож, похід у музей технічного прогресу справив величезне враження на Дениса. По секрету він сказав, що цього разу йому сподобалося значно більше, ніж попередній похід у музей. «Я тепер багато чого розкажу бабусі!» ‒ поділився хлопчик, бабуся якого вчитель фізики.

Олена ГОРЄЛКІНА

Категорія: Музей технічного прогресу | Переглядів: 426 | Додав: volyn-museum | Рейтинг: 5.0/4
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]