Такого масштабного святкування у Ковелі ще не було. Спершу усі охочі збираються у Ковельському історичному музею. Тут їх проводять кімнатами з експозиціями. Екскурсовод Мирослава Мороз розповідає про воєнні роки у Ковелі, про побут наших предків, про історію міста від самого заснування. Цікаво, що вперше таку екскурсію слухали представники різних поколінь – від школярів до пенсіонерів.

   Ковельський історичний музей у червні святкуватиме 25 років від дня заснування. Тут  знаходяться шість тисяч експонатів.

   - У цьому музеї я пропрацювала більше 20 років, починали його з нуля, - розповідає директор Маргарита Матвійчук. - Коли прийшли у музей, на той час імені Леніна, не було жодного оригіналу, жодного експонату, який би ілюстрував історію нашого міста. У час суцільного безгрошів’я, фінансової скрути, але маючи райдужні перспективи після закінчення вузу, я прийшла сюди. Я відчула себе героєм, тому що моє місто ставило переді мною завдання – підняти з нуля історію нашого краю.

   В останній залі музею на відвідувачів чекає сюрприз. Для них грає гурт «Награш». Відомі на всю Україну і у світі артисти співають українських пісень, а видатний скрипаль Михайло Тлумак зачаровує віртуозною грою на своєму улюбленому музичному інструменті. Музичні композиції чергуються з читанням віршів – виступають місцеві поетеси Ольга Шевчук, Віра Семеній, Світлана Сандар.

   - Враження – неповторні, - не стримує емоцій від заходу Зіна Іванівна Федорук. -  Видно, що люди залюблені у свою справу. Це, певно, вперше у музеї зібрано так багато одночасно і молоді, і людей старшого віку. Працівники з таким натхненням і любов’ю розповідали історію міста, що хочеться їх слухати і слухати. Сподобався і фінал екскурсії – концерт. Навіть не сподівалися, що так можна провести час. Так що вдячні організаторам - Фонду Степана Івахіва «Патріоти Волині».

   Святкування Дня музеїв продовжується вечірньою інтерактивною екскурсією містом. Стартуємо у старій частині міста – на вулиці Соборній, біля Свято-Воскресенського собору та Благовіщенської церкви. Екскурсовод Маргарита Матвійчук розповідає, що тут було багато років тому. Звідси проходимо до швейної фабрики. На цьому місці була велика синагога. Коли Ковелю надали Магдебурзьке право, сюди почали з’їжджатися багато іноземців, зокрема і євреїв. Стіни цих будівель зберегли багато написів, які стали останніми у житті багатьох євреїв. Від швейної фабрики проходимо до Парку імені Тараса Шевченка. Тут біля пам’ятника поету учасники дійства запалюють лампадки, співають пісню на слова Тараса Шевченка «Думи мої, думи мої…». Тут же випускають з рук повітряні кульки з прикріпленими до них стікерами, на яких записані думки, що саме єднає українців. Звідси рушаємо до Меморіалу Слави. Дорогою від одного об’єкту до іншого Маргарита Іванівна розповідає, що було у будинках, які зустрічаються на нашому шляху: десь – миловарна фабрика, десь аптека чи житлові будинки.

   На Меморіалі Слави ставимо запалені лампадки до пам’ятника загиблим у роки Другої світової війни, загиблим в Афганістані, а також біля пам’ятника Чорнобильській трагедії та жертвам більшовицького терору. Наступна точка – Костел святої Анни. Цей храм – унікальний. Він повністю дерев’яний, побудований без жодного цвяха. Від того давнього костелу лишилося тільки два стовпи.

   Після коротенької розповіді, яку провів монах Августин, слухаємо орган. Музика так зачаровує, що хочеться слухати ще і ще. Але рушаємо до останньої точки нашої екскурсії – вокзалу. Ковель має велике стратегічне значення, тут знаходиться важлива залізнична розв’язка. До слова, колись вважалося надзвичайно престижним працювати на залізниці, тут були великі зарплати. Про це нам розповідає екскурсовод біля пам’ятника паровозу. Нині він має охайний вигляд, адже два роки тому за сприяння Фонду Степана Івахіва «Патріоти Волині» його реставрували.

   Захід закінчується близько півночі. Наостанок екскурсовод проводить вікторину та вручає пам’ятні подаруночки найуважнішим. Такій ініціативі дякують народному депутату Степану Івахіву. Втомлені, але задоволені і переповнені інформацією і новими враженнями, повертаємося додому.

Джерело: Слово Волині