Естонський ресурс новин https://err.ee повідомив вчора, 1-го березня, що співробітниками естонського Податково-митного департаменту при перевірці автомобілю на російсько-естонському кордоні виявлено меч Епохи вікінгів.

У сюжеті йдеться, що меч начебто походить з нелегальних розкопок «на півночі Росії» і що везли його до Західної Європи, де ціна таких знахідок «сягає 17 тис. євро».

Закінчується репортаж словами: «Оскільки знахідка походить з Росії, естонські фахівці хочуть відправити її назад – по той бік кордону меч вже чекають».

Добра новина, що хоч десь борються з нелегальним обігом археологічних знахідок. Погана – цей меч жодним боком не має відношення до Росії. Бо походить він саме з України, точніше – з Волині!

П’ятого грудня минулого року на інтернет-ресурсі Віоліті дехто під ніком «Васьок» виставив саме його на обговорення. Васьок там написав: «Ось сьогодні знайшов таку річ. Визначить та оцініть будь ласка даний предмет. Очищений зубною щіткою від піску, немитий. Знайдений в Волинській області».

Після бурхливого та емоційного обговорення цей меч несподівано зник. На самóму аукціоні Віоліті він так і не з’явився, і ми нічого про нього не знали цілих три місяці, аж до сюжету естонських журналістів.

Відразу виникає два питання. Перше до Мінкультури – ну що, і далі робитимемо вигляд, що у нас не існує проблеми з нелегальними розкопками? Може, замість імітації національно-патріотичної діяльності та створення недолугих проектів нормативних актів, варто зайнятися своїми прямими обов’язками? Бо ситуація погіршується буквально кожного дня! Якщо міністерство знов робитиме вигляд, що вперше чує про проблему, відсилаю до вже дещо застарілої публікації.

Друге питання до СБУ. Одного разу Музейний простір вже торкався конкретного прикладу як археологічні знахідки з України з’являються на аукціонах у Європі. Жодної реакції – а ми відслідковували ту ситуацію! – не було, предмети десь «зникли». Чому СБУ поводиться в цьому питання так, начебто вона є філією Мінкультури? Чи варто, наприклад, підозрювати Росію у вивезенні музейних експонатів з окупованого Криму, а самім «відпускати» власне культурне надбання куди завгодно? Бо може з’явитися побоювання, що таке лояльне ставлення до чорної археології обумовлено виключно високими цінами на археологічні раритети.

Зараз діяти треба дуже швидко. Бо Росія взагалі дуже неохоче повертає культурні цінності з власної території. Тим більше, до країни, з якою у неї наразі не найкращі стосунки.

Я не впевнений, що влада прореагує як треба. Бо сумний досвід підказує, що бездіяльність під час війни легко виправдовується посиланням на обставини воєнного часу або фінансову скруту. Або на політичну кризу… Але сподіваюся на хоча би якусь реакцію МЗС, особливо співробітників посольства України у Естонії!

Ця історія вочевидь вже має певну символічну, навіть – сакральну, ознаку. Віддати меча під час війни ворогу – це визнати власну поразку! Тобто, реакція влади і має розставити все по місцях. Ось найближчим часом і побачимо!..

А на останок, хочу подякувати «експертам» Віоліті за «злив» інформації! Я не дуже люблю стукачів, але в цьому випадку мушу зробити виключення з правил. 

Максим Левада

Джерело: Музейний простір України