27 квітня 2021 р. виповнилося 115 років від дня народження відомого українського вченого-літературознавця, шевченкознавця, доктора філологічних наук, кандидата медичних наук, члена-кореспондента Всеукраїнської академії наук (з 1934), лауреата Ленінської премії (1964 р.), Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1979 р.), уродженця м. Каменя-Каширського на Волині.

До ювілею в Музеї історії освіти Волині при ВІППО розгорнуто фотодокументальну виставку «Євген Шабліовський: життєва доля і наукові пріоритети».

Виставку створено згідно з планом роботи Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти на 2021 р. зусиллями Лабораторії волинезнавства на громадських засадах при ВІППО, працівників відділу виховної роботи, науково-дослідної лабораторії соцiологiчних досліджень та розвитку освіти і Музею історії освіти Волині. В основу фотодокументальної експозиції лягли оригінальні та унікальні особисті речі, рідкісні матеріали і документи із фондових колекцій Волинського краєзнавчого музею, Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки, наукової бібліотеки ВІППО, закладу загальної середньої освіти «Камінь-Каширський ліцей № 1 ім. Євгена Шабліовського» Камінь-Каширської міської ради Волинської області, Камінь-Каширського краєзнавчого музею.

Виставка складається із трьох тематичних розділів. У першому – мовою унікальних особистих речей (вишивана сорочка, авторучка, футляр для окулярів), рідкісних фотографій із родинного архіву, копій документів, книг із автографами, газетних та журнальних публікацій розкривається складний, трагічний життєвий і творчий шлях Є. С. Шабліовського від дня народження у Камені-Каширському до часу звільнення із сталінських таборів. У другому – представлено комплекси документів і матеріалів активної наукової діяльності з часу повернення із заслання у 1956 р. в Україну до закінчення життєвого шляху у 1983 р. Виставку завершує блок матеріалів про заклад загальної середньої освіти «Камінь-Каширський ліцей № 1 ім. Євгена Шабліовського» Камінь-Каширської міської ради Волинської області, якому 11 квітня 2014 року рішенням Камінь-Каширської районної ради присвоєно ім’я відомого уродженця міста Євгена Степановича Шабліовського з нагоди 100-річчя від дня його народження та відкрито меморіальну дошку (скульптор Ірина Дацюк). Одним із напрямків діяльності ліцею є популяризація творчої спадщини Є. Шабліовського та розвиток літературного краєзнавства в регіоні, зокрема, організовано і проведено дві всеукраїнські науково-практичні конференції із виданням наукового збірника, одна з яких була присвячена 100-річчю відомого земляка (2006 р.).

Завданням запропонованої виставки є привернути увагу освітян, педагогів і краєзнавців області до вивчення і дослідження життєвого шляху та творчої спадщини Євгена Шабліовського, використання їх потенціалу у навчально-виховному процесі сучасної школи.

Виставку можна оглянути протягом квітня-травня в приміщенні Музею історії освіти Волині при ВІППО.

Довідка: Основні дати життя і діяльності Є. С. Шабліовського.

1906 р., 27 квітня – народився в м. Камені-Каширську в учительській сім’ї.

1915 р. – вступив до гімназії в м. Клинці Чернігівської губернії.

1919-1921 рр. – навчався в трудовій школі в м. Коростені Житомирської області.

1923 р. – вступив до лав комсомолу.

1924-1926 рр. – вчився в Коростишівському педтехнікумі та працював у райкомі комсомолу.

1926-1927 рр. – працював учителем літератури та історії в Коростишівській середній школі.

1927 р. – прийнятий у члени КПРС.

1928-1930 рр. – працював викладачем літератури та історії в сільськогосподарській профшколі спочатку в с. Городище Малинського району, а потім у с. Білка Баришівського району Житомирської області.

1928 р. – почав публікувати в періодичних виданнях м. Коростеня свої перші літературні праці – статті про Василя Стефаника, Лесю Українку та ін.

1930 р. – закінчив екстерном історико-філологічний факультет Київського інституту народної освіти, тепер Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка.

1930-1932 рр. – аспірант Київської філії Інституту Тараса Шевченка.

1932 р. – закінчив вечірнє відділення Київського медичного інституту.

1932 р. – старший науковий співробітник Всеукраїнської академії наук.

1932-1933 р. – директор науково-дослідного Інституту Тараса Шевченка у Харкові.

1934 р. – обраний членом-кореспондентом Всеукраїнської академії наук .

1935 р. – директор науково-дослідного Інституту Тараса Шевченка у Києві.

1935 р. – очолив роботу з підготовки 10-томного академічного видання творів Т. Г. Шевченка.

1935 р., 15 листопада – заарештований органами НКВС у справі Об’єднаного троцькістсько-націоналістичного блоку (бойової організації) в Україні, ув’язнений і пройшов п’ятирічний шлях тортур в Соловецькому концентраційному таборі, згодом вісім років у Мончегорському та інших таборах.

1954 р., 27 жовтня – звільнений від заслання.

1955 р., 27 серпня – скасовано постанову особливої наради від 2 вересня 1940 р. «за недоведеністю звинувачення».

1956 р. – повертається до Києва.

1956-1967 рр. – старший науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР.

1956 р. – захищає кандидатську дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук.

1956 р. – захищає кандидатську дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук, спеціальність «Туберкульоз, внутрішні хвороби».

1958 р. – бере участь у ІV Міжнародному з’їзді славістів у Москві.

1961 р. – захищає дисертацію «Народ і творчість Шевченка» і отримує звання доктора філологічних наук.

1964 р. – за книгу «Т. Г. Шевченко и русские революционные демократы. 1858-1861» отримує Ленінську премію.

1968-1974 рр. – завідувач відділу бібліографії, книгознавства та наукової інформації Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР.

1972 р. – присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки УРСР за видатні заслуги в розвитку науки та підготовки наукових кадрів.

1974 р. – голова редакційної колегії 12-томного зібрання творів Лесі Українки та член редколегії 50-томного академічного видання творів Івана Франка.

1975 р. – завідувач сектору Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР.

1979 р. – удостоєний Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.

1983 р., 10 січня – помер Євген Шабліовський, похований в м. Києві.

У його науковому доробку понад 700 праць, а написані ним книги видані у багатьох країнах світу, зокрема: «Пролетарська революція і Шевченко» (1932), «Т. Г. Шевченко та його історичне значення» (1933), «Т. Г. Шевченко, його життя та творчість» (1934), «Народ і слово Шевченка» (1961), «Т. Г. Шевченко и русские революционные демократы. 1858-1861» (1962), «Інтернаціональне і національне в художній творчості» (1963), «Гуманізм Шевченка і наша сучасність» (1964), «Шляхами єднання. Українська література в її історичному розвитку» (1965), «У сяйві ленінських ідей» (1967), «Становлення і розвиток соціального реалізму в національних літературах» (1968), «І. С. Тургенєв і українська дожовтнева література» (1968), «В. І. Ленін і українська література» (1969), «М. О. Некрасов і українська література» (1971), «Соціалістичний реалізм і світова культура» (1973), «Життя, література, письменник» (1974), «На передових рубежах сучасності» (1975), «Поетичний світ Тараса Шевченка» (1976), «Естетика Чернишевського і наша сучасність», «Чернышевский и Украина» (1978), «Етапи великого шляху. 1917-1941» (1978), «Етапи великого шляху. 1941-1977» (1979). Шевченкознавчі праці Є. Шабліовського перекладено англійською, болгарською, чеською та польською мовами.

Анатолій Силюк,
методист відділу виховної роботи Волинського ІППО

Джерело: ВІППО