Головна » 2016 » Січень » 26 » Презентовано видання «Косачі і Запруддя»
13:12
Презентовано видання «Косачі і Запруддя»
Презентовано видання «Косачі і Запруддя»

   У Камінь-Каширському музеї відбулась презентація нового краєзнавчого видання «Косачі і Запруддя», в якому розповідається про запруддівський період у життєписі видатної української родини Косачів – Тесленків-Приходьків. Видання присвячене 145-й річниці від дня народження Лесі Українки.

   Невелике село Запруддя знаходиться на півдні Камінь-Каширського району та є граничним населеним пунктом на межі із сусідньою Ковельщиною.

   Відомо, що у 1899 році в Запрудді придбав маєток, землю і ліс Петро Васильович Тесленко-Приходько, чоловік Олени Антонівни Косач – тітки Лесі Українки по батьковій лінії. Петро Васильович і Олена Антонівна познайомились на засланні й на початку 1884 року одружились. Коли термін їхнього заслання завершився, вони вирішили переїхати на Волинь, ближче до родини. Петро Васильович продав маєток на Полтавщині, а за виручені кошти купив посілість недалеко від Ковеля – в Запрудді. Землю й ліс він продав через два роки, а маєток перебував у його власності впродовж 1901–1907 років.

   За цей період у Запрудді побували всі представники родини Косачів, сюди навідувались відомі тогочасні українські діячі.

   Олена Пчілка бувала в Запрудді не один раз: тут вона записала 12 поліських колядок, описала стародавній пристрій для освітлення курної хати світець, знайомилась із побутом селян, збирала зразки поліських візерунків. Згодом свої враження і дослідження вона виклала в праці «Украинские колядки:текст волынский», яка друкувалась у кількох номерах журналу «Киевская старина» за 1903 рік.

   Бували в Запрудді доньки Косачів Ольга, Оксана, Ізидора й Лариса. «В родині згадувано часто прототипів дядька Лева, Лукаша й Килини, що їх Леся бачила в Колодяжному й зовсім поліському селі Запруддя, куди виїздила також кіньми», – читаємо в спогадах Юрія Косача. Це тьоті Єлі (Єлені) дев'ятилітня Леся присвятила свій перший вірш «Надія», коли дізналась про арешт улюбленої тітки.

   У Запрудді оздоровлювалась Оксана, тут вона знайшла місце, сприятливе для її самопочуття. До сьогоднішніх днів збереглись фотознімки, на яких зображені Ольга Косач-Кривинюк із чоловіком Михайлом Кривинюком, Оксана, Ізидора, Микола Косачі під час гостювання у Тесленків-Приходьків.

   Навідували сестру в далекому поліському селі й Петро Антонович Косач із братом Григорієм. У Запрудді вони відпочивали й ходили на полювання, позаяк були хорошими мисливцями.

   Знаходив час, щоб побути з батьками й син Юрій. Приїжджаючи в село, він фотографував усе, що викликало в нього зацікавленість.Запруддівсьькі дівчата й хлопці стали для Лесі Українки типажами «Лісової пісні», а частина знімків, зроблених Юрієм, увійшли до видання драми-феєрії «Лісова пісня» 1914 року.

   Після 1907 року господарі залишили Запруддя; деякий час маєтком опікувався колишній управитель в домі Тесленків- Приходьків. У роки Першої світової війни будинок згорів. Нині на місці колишньої садиби Тесленків-Приходьків знаходиться поле.

   У 2011 році з нагоди 140- ї річниці від дня народження Лесі Українки у Запрудді був установлений пам'ятний знак.

   Перша публікація про запруддівський період в житті родини Косачів – Тесленків-Приходьків була підготовлена Іваном Денисюком і Вірою Комзюк і опублікована в Тезах доповідей науково-практичного семінару, присвяченого 115-річчю з дня народження Лесі Українки (м. Луцьк, 21-22 березня 1986 року) «Співець мужності і краси». Наприкінці 80-х років ХХ століття дослідження здійснювали Іван Денисюк і Тамара Скрипка: «Ми відкрили другий, крім Колодяжного, осідок Косачів на Волині – Запруддя».

   ... Про все це спілкувались під час презентації нового музейного видання. Завідувач Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки Віра Комзюк підкреслила унікальність і багатогранність творчості Лесі Українки і зауважила, що родина Косачів зробила неймовірно великий внесок для української культури та просвітницького руху і подарувала нові музейні видання.

   На місці колишньої садиби Тесленків-Приходьків у Запрудді нині проживає родина Антонюків. Надія Антонівна Антонюк завжди привітно зустрічає гостей, які мають бажання побути там, де більше сто років знаходився панський двір, а урочище й нині називається Панське. Вона розповіла, що жителі села й тепер переказують про давно минулі часи і мають великий інтерес до всього, що пов'язане із проживанням у їхньому селі відомої української родини.

   Про значення музейних видань та необхідність збереження і дослідження важливих історичних фактів у житті краю наголосив голова районної ради Віктор Сус. А начальник відділу культури Євгенія Сидорчук підкреслила, що колядки, зібрані Оленою Пчілкою на Поліссі, оживають у виконанні фольклорних колективів краю.

   Із Різдвяними святами присутніх привітав фольклорний гурт села Оленіне «Дубровойка».

Гостей вiтає фольклорний гурт «Дубровойка»

Вiрш Петра Гоця «Світець у Запрудді» виконує учениця школи-гiмназiї №2 Катруся Слюсар

   Користуючись нагодою, голова районної ради Віктор Сус вручив директору народного краєзнавчого музею Наталії Пась диплом лауреата премії Камінь-Каширської районної ради імені В. М. Кмецинського 2015 року за краще історико-краєзнавче дослідження рідного краю.

   Видання «Косачі і Запруддя» (автор – Наталія Пась, науковий редактор – Євгенія Ковальчук) вийшло за фінансового сприяння відділу культури Камінь-Каширської райдержадміністрації.

Категорія: Камінь-Каширський народний краєзнавчий музей | Переглядів: 432 | Додав: volyn-museum | Рейтинг: 5.0/4
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]