Головна » 2018 » Квітень » 5 » «Великдень у Косачів» продовжується
11:09
«Великдень у Косачів» продовжується
«Великдень у Косачів» продовжується

4 квітня у Колодяжненському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки, відкриттям традиційної виставки «Великодні писанки Олени Пчілки», продовжились заходи «Великодня у Косачів», розпочаті 30 березня.

31-ша таблиця з перевиданого кілька років тому альбому О. Косач «Украинскій народный орнаментъ. Вышивки, ткани, писанки» (1876р.), на якій представлено 23 візерунки писанок, оригінал 4-го видання згаданого альбому, оригінал Великодньої поштівки, надісланої Лесі Українці Марусею Собіневською (вихованкою прийомних батьків чоловіка письменниці Климента Квітки), колекція сучасних Пасхальних привітальних листівок, писанки за зразками з альбому Олени Пчілки представлені на виставці.

Цікавим експонатом, який експонується вперше, є історичний журнал «Киеская старина» за квітень 1904 року, у якому автор повідомлення А. Грепачевський подає «Велыкодни писни» і записи з села Мизяковські хутори Вінницького повіту Подільської губернії «О крашанках и писанках». Ось які легенди він записав про писанки.

1. Коли прийшли царі до Христа з дарами смирном і ладаном, Марія Магдалина, яка була дуже бідна і не мала чого принести, то взяла два яйця − одне пофарбувала, а друге пописала і принесла в дар Христові.
2. […] всякі недовірки, як Христос ішов на страждання, спокушали його: наберуть в пелену камінців та й питають його, що вони ховають в пелені, а Христос їм і каже: «крашене та пысане». Вони відкривають пелену, щоб посміятися над ним, а там крашанки та писанки. Так і пішов відтоді звичай писати та фарбувати яйця.
3. Ішли три жидівки на ярмарок продавати яйця, а одна з них поставила кошик з яйцями на землю і сама заснула біля нього; прокидається − а там писанки та крашанки.
4. Як сім років на одній скатерці носити свячене і не мити її, то вона має велику силу, бо з нею можна бачити, як цвіте папороть і знати, де закопані скарби. Розповідають, що один чоловік […] взяв скатерку, що сім літ святив в ній паску, свячений ніж, тарілку і Євангеліє і пішов під Зелені свята в ліс дивитися, як буде цвісти папороть. Поклав він скатерку, тарілку, на тарілку Євангеліє, коло тарілки ніж і читає Євангеліє. Як підійшло до півночі, зірвалася буря, аж до землі ламає дерева, кричить, свистить, а той чоловік аж похолодів; а лякатися не треба було, бо як злякався, то вже не побачив, як воно цвіло. Хутко і буря перестала.
5. Хто помре на «Великдень», той піде в рай, тому що Царські ворота відкриті весь тиждень.
6. Писанки пишуть після «крестопоклонной недели», тобто коли на церкву винесуть хрест. На 40 Святих потрібно виписати 40 «клинців», а на Вербній неділі і Благовіщення з писанками нічого не можна робити. Щоб писанки довго зберігалися, їх варять в чистий четвер, і при розписуванні їх не можна класти в «пазуху». Жовток освяченого яйця сушать, роблять з нього порошок і засипають ним очі, якщо трапиться більмо.

У збірнику орнаментів Ольги Косач запропонована система розташування узорів відповідно до рівня складності розвитку теми. Зразки вишивок авторка впорядковує за способами шиття, техніками виконання, що засвідчують їх давність або новизну («занизування» — 6 таблиць, «настилування» — 6 таблиць, «хрестик» — 14 таблиць). Представлені українські вишивки, зразки узорного ткацтва, орнаменти на писанках явили самобутність і багатство української народної орнаментики. «Яку треба мати повабу до краси!» — захоплено писала дослідниця про естетичне чуття, вподобання і здібності нашого народу. Найголовніше завдання української орнаментики — прикрасити річ, наголошує О. Косач. Незвичайна простота, природність і водночас вишуканість яскраво відбиваються на народних творах усіх видів українського мистецтва. Це — дух «все тієї ж простої, але естетичної України, який, наприклад, чується в словах і мотивах її пісень», — підcумовує дослідниця. Вона фахово аналізує усталені техніки вишивання, детально коментує представлені зразки орнаментів.

Великоднє свято продовжилося презентацією у музеї спільного проекту художниці Лариси Володимирівни Іванової та Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки – пасхальної листівки «Христос Воскрес!».

Відому українську художницю, ілюстратора творів Лесі Українки, автора портретів Лесі Українки, Олени Пчілки, багато з яких зберігаються у фондах Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки, з музеєм поєднує багаторічна дружба і співпраця, а ще – листування з В.М.Комзюк, яка упродовж тридцяти семи років була завідуючою музею. Лариса Володимирівна надіслала Вірі Михайлівні вітальну листівку (мальовану, маленький шедевр, який існує в єдиному примірнику). А в листі зазначила, що у неї таких малюнків-листівок є кілька і висловила бажання: чи не можна було б їх надрукувати.

Нині працівники музею частково здійснили цю її мрію: у Ковельській друкарні видали одну з великодніх листівок Лариси Іванової, яку пропонуємо відвідувачам і користувачам мережі.

Джерело: Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки

Категорія: Колодяжненський музей Лесі Українки | Переглядів: 68 | Додав: volyn-museum | Рейтинг: 5.0/5
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]