Головна » 2017 » Листопад » 6 » Рекомендації Музейної Ради Мінкультури: 1-2017
15:23
Рекомендації Музейної Ради Мінкультури: 1-2017
Рекомендації Музейної Ради Мінкультури: 1-2017

Музейна Рада, відповідно до Положення, створена як постійний консультативно-дорадчий орган при Міністерстві культури України з метою визначення пріоритетних напрямів формування та реалізації національної музейної політики. Результатом діяльності Музейної Ради є рекомендації та пропозиції для Міністерства культури.

У теперішньому складі Музейна Рада провела два робочі засідання, на яких розглянула сучасний стан музейної галузі та проблематику управління в ній.

Опрацьовано документи: Розвиток сектору культурної спадщини в Україні (Лінда Норріс, Вайва Ланкеліне), Пропозиції щодо першочергових стратегічних пріоритетів розвитку музейної галузі України (Проект, Музейна Рада Мінкультури, 2014), Що ми робили для змін: два роки управління музейної справи Мінкультури (Василь Рожко); заслухано доповідь відділу музейної справи Мінкультури щодо стану обліку; обговорено напрацювання робочих груп із питань стратегії, безпеки та управління в галузі.

Для виведення музейної галузі з критичного стану та початку вирішення найважливіших проблем Музейна Рада вважає першочерговими наступні пріоритети:

1) актуалізація пріоритетів та правил для музеїв відповідно до сучасних міжнародних стандартів;

2) забезпечення збереження Музейного фонду України у всій його повноті;

3) впровадження управління на основі актуальних даних.

З перелічених пріоритетів випливають перші три рекомендації Музейної Ради Міністерству культури України.

***

Пріоритет 1: Актуалізація пріоритетів та правил для музеїв відповідно до сучасних міжнародних стандартів

Жодне законодавство, що регламентує права і обовязки конкретних спеціалістів, не може охопити своїм регулюванням всі ньюанси їхнього життя і діяльності. Саме тому в історії й була викликана необхідність у творенні корпоративних правил, які б регулювали життя тієї чи іншої професійної спільноти і які відомі ще з часів Середньовіччя. Корпоративні правила або етичний кодекс стали і є результатом впорядкування суспільних відносин всередині громадянського суспільства силами самого суспільства. Наявність кодексу професійної етики - це показник моральної зрілості спільноти, яка може без допомоги держави самостійно регламентувати поведінку своїх членів. Адже свобода їхніх дій часто визначена лише відносними правовими приписами і власною совістю, яка, як ми знаємо, поняття загальне і суб`єктивне. Тому завдання кодексу етики якраз і заключається в тому, щоб, часто діаметрально протилежні уявлення членів професійної спільноти про добро і зло, звести до єдиного, загальноприйнятого, соціально-корисного знаменника. Досягти цього можна лише шляхом формалізації моральних ідеалів, на яких базується та чи інша професійна діяльність, вивівши їх в обов`язкові до виконання корпоративні принципи і норми. А професійна спільнота має змушувати своїх членів дотримуватись формально-визначеної корпоративної моралі, за порушення якої повинні наставати несприятливі юридичні наслідки. Саме розуміючи цю потребу і гостру необхідність, на XV Генеральній асамблеї Міжнародної Ради музеїв ICOM в Буенос-Айресі 4 листопада 1986 року було прийнято Кодекс професійної етики, остання редакція якого була затверджена ХХІ-ю Генеральною Асамблеєю Міжнародної Ради музеїв ІСОМ 8 жовтня 2004 року в Сеулі (Республіка Південна Корея). За цей час окремі країни прийняли і модернізували національні кодекси, та Україна лишається осторонь всіх цих процесів. Формально Кодекс музейної етики є рівнозначно діючим документом, оскільки ми маємо Національний комітет ICOM і позиціонуємо себе частиною світової професійної спільноти, але реально він є документом, дотримання якого є поняттям добровільним і вибірковим. Відтак музейна справа України сьогодні стоїть на порозі професійної кризи. Адже крім огрому інших проблем ми маємо факти наявності приватних, дотичних до музейної тематики, колекцій у музейних працівників, неналежного придбання, збреження та експонування, перешкоджання у доступності до музейних колекцій, відсутність відповідальності , беруть участь у торговельних стосунках стосовно об’єктів природної або культурної спадщини. Саме для того, щоб поставити в цьому крапку, Музейна рада закликає до негайного впровадження принципів сучасної музейної етики в Україні, відповідно до найвищих світових стандартів.

РЕКОМЕНДАЦІЯ 1: ВПРОВАДИТИ КОДЕКС МУЗЕЙНОЇ ЕТИКИ ВІД ІСОМ – МІЖНАРОДНОЇ РАДИ МУЗЕЇВ

1.1. Скласти перелік усіх чинних нормативно-правових актів, що регулюють музейну сферу.

1.2. Провести аналіз, у чому ці акти суперечать Кодексу музейної етики від ІСОМ.

Ці два кроки пропонуємо підготувати та винести на обговорення наступного засідання Музейної Ради у місячний термін.

1.3. Сформулювати зміни до нормативно-правових актів, щоб запровадити верховенство Кодексу музейної етики від ІСОМ, усунути суперечності та перешкоди.

Паралельно можна проводити роботу з музеями, пояснювати зміни, які мають відбутися. Також рекомендуємо тісно співпрацювати з Міжнародною радою музеїв ІСОМ, зокрема з її Українським комітетом – для єдиного трактування норм Кодексу, формулювання змін до нормативних актів та поширення ідей Кодексу між музеями, їх засновниками та органами управління. Далі можна аналізувати, моделювати та тестувати пропоновані зміни, - чи досягатимуть наших цілей, чи працюватимуть на практиці.

1.4. Прийняти зміни.

Від моменту впровадження потрібно слідкувати за поведінкою системи в цілому, що працює, що ні, що лишити, а що вдосконалити. І далі постійно:

1.5. Слідкувати за дотриманням нових правил.

1.6. Притягати до відповідальності за недотримання.

***

Пріоритет 2: Збереження державної частини Музейного фонду України у всій його повноті

На сьогодні немає інформації про стан збереження більшої частини державного Музейного фонду України, а те, що відомо, свідчить про незадовільний стан. Окрім відсутності актуальних даних про музеї, що зберігають державну частину Музейного фонду (а це усі музеї державної та комунальної форм власності, включно з відомчими), відповідно і про музейні предмети, що в них зберігаються, і про стан їх збереження, також немає чинного актуального стандарту (інструкції зі збереження), тому неможливо планувати дії та використання ресурсів для збереження Музейного фонду, не розуміючи ні масштабів, ні мети.

РЕКОМЕНДАЦІЯ 2: СКЛАСТИ ПЛАН ДІЙ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ЧАСТИНИ МУЗЕЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ У ВСІЙ ЙОГО ПОВНОТІ

2.1. Підготувати кількісну та якісну інформацію про стан збереження державної частини Музейного фонду України у всій його повноті.

2.2. Провести аналіз відповідності поточного стану світовим стандартам щодо збереження.

2.3. Запропонувати шляхи вирішення, враховуючи виключно наявні для цього кошти, людські і технічні ресурси.

***

Пріоритет 3: Управління на основі актуальних даних

На сьогодні немає повних достовірних даних про дійсний стан справ у галузі, як і немає кількісних та якісних критеріїв оцінювання стану та діяльності музеїв, а отже, немає і сформульованих показників. З цього випливає проблема – відсутність інформації для прийняття рішень, планування та контролю. Що також унеможливлює виконання попередніх двох пріоритетів. Відсутність інформації про теперішні музеї та музейні предмети, що в них зберігаються, не можемо оцінювати кількість інституцій, що припиняють існування, та, відповідно, масштаби втрат Музейного фонду України.

РЕКОМЕНДАЦІЯ 3: СКЛАСТИ ПЛАН ДІЙ ДЛЯ ВПРОВАДЖЕННЯ УПРАВЛІННЯ НА ОСНОВІ АКТУАЛЬНИХ ДАНИХ

3.1. Підготувати дані про наявність та якість інформації для прийняття рішень, планування і контролю.

3.2. Зробити аналіз, наскільки поточний стан відповідає світовим стандартам.

3.3. Запропонувати шляхи вирішення, враховуючи виключно наявні для цього ресурси.

Джерело: Музейний простір України

Категорія: Волинський краєзнавчий музей | Переглядів: 41 | Додав: volyn-museum | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]