На 45-му році існування Музей партизанської слави у селі Лобна Любешівського району поставили перед дилемою: бути йому чи не бути. Село невелике, останній населений пункт на Волині на межі з Рівненщиною. Музей партизанської слави, споруджений на місці дислокації Волинсько-Чернігівського з’єднання під командуванням генерала Федорова на честь 30-річчя партизанського руху, певною мірою врятував від вимирання і село.

Сюди найперше проклали дорогу, бо за радянських часів у Лобну постійно курсували екскурсійні автобуси. А тепер про існування такого музею забули навіть у найближчих районах. Районна влада вже не перший місяць прагне вирішити долю музею, бо його експозиція і навіть назва потребують декомунізації. Але справа в тому, що у самій Лобні, де стояли червоні партизани і не наробили тієї біди, яку творили у сусідніх селах, не хочуть прощатися з минулим. Громада протестувала, аби змінювали і назву музею. Тому наразі постійна комісія Любешівської райради з гуманітарних питань, яка нещодавно провела виїзне засідання в Лобні, погодилася зі збереженням назви «музей партизанської слави». Як каже голова Любешівської райради Петро Нагорний, партизанами ж називали і «хлопців з лісу», тобто упівців...

Врешті головне наразі – наповнити експозицію музею новим змістом, новими матеріалами. Проте чіткого бачення змін так і немає. Музей буде – партизанської слави, і основою експозиції мають стати матеріали Другої світової війни, проте тут хочуть показати і участь земляків у неоголошеній війні на сході України, і участь їхню на Майдані, згадати афганців, чорнобильців... Музей бачать як центр національно-патріотичного виховання не лише школярів, а й молоді. Його директор Віра Черевко каже, що найближчим часом їде у Луцьк, аби отримати консультації в працівників Волинського краєзнавчого музею.

Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк

Газета: №230-231, (2016)