Головна » 2015 » Листопад » 27 » МУЗЕЙ У РОКИНЯХ – БЮДЖЕТОУТВОРЮЮЧА ОРГАНІЗАЦІЯ?
16:00
МУЗЕЙ У РОКИНЯХ – БЮДЖЕТОУТВОРЮЮЧА ОРГАНІЗАЦІЯ?
МУЗЕЙ У РОКИНЯХ – БЮДЖЕТОУТВОРЮЮЧА ОРГАНІЗАЦІЯ?

   Вищий адміністративний суд України зупинив трьохрічну боротьбу луцьких фіскалів із Музеєм історії сільського господарства Волині-скансеном. З музею хотіли стягнути штраф за нібито переліміт каси, який склався у другому кварталі 2011 році.
   Про це повідомив директор-засновник Музею, автор експозиції, член Національної спілки краєзнавців України Олександр Середюк, – пише Інформаційне агентство Волинські Новини.
   Нижче наводимо текст його листа.

МУЗЕЙ – БЮДЖЕТОУТВОРЮЮЧА ОРГАНІЗАЦІЯ?

   Нещодавно Вищий адміністративний суд України, іменем України, зупинив трьохрічну боротьбу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області проти Музею історії сільського господарства Волині-скансен. З подачі КРУ податкова інспекція намагалася стягнути з Музею біля десяти тисяч гривень штрафу.
   - За що ж таке покарання встановили доблесні податківці на один з найкращих музеїв Волині, який являється неприбутковою організацією, культурно-освітньою, науково-пропагандистською установою?- запитують друзі.
   За 12 кілометрів від обласного центру, розміщена експозиція єдиного музею такого типу на Україні, як діючого, що складається з двох музеїв: стаціонарної експозиції (в Рокинівському будинку культури) і експозиції просто неба - «Козацький зимівник». До нього, як до духовного осередку горнеться вся Волинь. Він став об’єктом міжнародних туристичних маршрутів. У 2014 році увійшов у першу десятку музеїв України по наданню екскурсійних послуг. В цьому ж році Волинська обласна державна адміністрація відмітила Музей Дипломом лауреата Переможця у Всеукраїнському конкурсі якості продукції (товарів, робіт, послуг) в номінації «Екскурсійні послуги».
   Та це не зворушило прискіпливих податківців. На дев’яти листах дрібним почерком дирекція Музею виклала своє реабілітуюче звернення на рішення Волинської ПСУ №000015303 від 17.02.2012 року до голови Державної податкової служби України пана О. Клименка з уряду Миколи Азарова. Та очільники податкової служби були незворушні. Чи то до кінця не читали і не вникали у суть справи, чи усна вказівка була глави уряду Азарова - «мочить всіх» і «брати лопати», бо відповідь надходила однозначна: «Плати Музей в казну, й годі!».
   - За що ж платити такий штраф?- звучало у всіх в запитанні.
   - За переліміт каси, який склався у другому кварталі 2011 році,- твердили фіскальні чиновники.
   Вбачаючи в цьому, що це несправедливі наїзди, Музей звернувся до правозахисної організації, яку очолює відомий і досвідчений фахівець, кандидат юридичних наук С.Ф.Василюк. Вмотивована заява у липні 2012 році була подана до Волинського окружного адміністративного суду. Після всіх процесуальних процедур суд виніс цілком справедливе рішення, в якому скасував податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції №0000132303 від 17.02.2012 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9764.00 гривень, як протиправне.
   Та це податківців не влаштовувало. У них, мабуть, план виконання бюджетних надходжень. З апеляційною скаргою вони звертаються до Львівського апеляційного адміністративного суду. А там, такі заяви ніби чекають. В конвеєрному режимі 27 листопада 2013 року протягом п’яти хвилин виносить свій вердикт, в якому задовольняють заяву податківців і постанову Волинського окружного адміністративного суду скасовують та приймають нову.
   На захист Музею тоді стає Колегія адвокатів м.Луцька та області. Адвокати Валерій та Павло Таргоніниретельно підготували касаційну скаргу і надіслали у Вищий адміністративний суд України, що в м.Києві.
   В серпні місяці уже цього року, розглядаючи касаційну скаргу Музею, один із членів Колегії суддів нагадав представнику Волинської ДПІ, який також приїхав до столиці, відстоювати свою постанову, що Музей не допустив перевищення ліміту готівки, оскільки були відсутні можливості здійснити переказ готівки на банківські рахунки, так як ті дні, що фігурують як прострочені у здачі готівки, були вихідними та святковими (Паска, 1-2-е травня). Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що Музей відповідно до пункту 5,9 Положення №637 (Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління національного банку України від 15.12.2004 року №637) не допустив пере- ліміту готівки 25.04.2011р., 27.04.2011р. до 04.05.2011р. оскільки кошти в розмірі, що перевищує встановлений ліміт каси, були здані до обслуговуючого банку 04.05.2011 року наступного робочого дня банку та Музею.
   -Невже для вас музей в області є такою важливою бюджетоутворюючою організацією, що ви не розібравшись ретельно, накладаєте штраф у подвійному розмірі на культурно-освітню установу?,- запитав суддя.
   Вислухавши представників судового процесу, суд пішов у дорадчу кімнату. А невдовзі прозвучала й УХВАЛА:
   -ІМЕНЕМ УКРАЇНИ! «Касаційну скаргу Музею історії сільського господарства Волині-скансен – ЗАДОВОЛЬНИТИ.
   Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013року СКАСУВАТИ.
   Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.08.2012року залишити в силі».
   Отже, чергову атаку на Музей відбито.
   Дивує те, що як могли чиновники, знаючи які нелегкі часи переживає суспільство, особливо культура, музеї, які завжди перебувають на залишковому рівні, виносити такі штрафні санкції, що висмоктані з пальця? І хто тепер компенсує немалі судові витрати, послуги юристів, відрядні і т.п. та моральні збитки музею?
   На жаль, вони не одні.
   Рокинівська селищна рада, яку очолювала до нового скликання славнозвісна Марія Піскар, скориставшись Законом «Про місцеве самоврядування України», приймає рішення від 18.02. 2015 року № 45/08, яким встановлює для Музею плату за землю, як земельний податок із ставкою 0,1% від грошової оцінки найдорожчих, заповідних земель, що складає біля восьми тисяч гривень на рік.
   Для Музею це велика сума, яка становить майже 11% власних надходжень. Ми утримуємо, охороняємо парк-пам’ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення власними силами, за власний кошт. Ніхто з 1996 року, коли парк отримав статус республіканського значення, жодного гроша на утримання цього прекрасного заповідника не виділив. Тут відпочивають не тільки гості Волині та м.Луцька, а й жителі селища Рокині. І за це ще Музей мусить сплачувати селищній раді ?!!! Від Рокинівської селищної ради Музей не одержував жодної (ні правової, ні моральної, ні фізичної, ні фінансової) підтримки щодо збереження природно-заповідної території – парку „Байрак”, хоча органи місцевої влади повинні також разом з нами дбати за збереження державної власності ще й заповідної.
   У постійному користуванні Музею історії сільського господарства Волині – скансен перебуває 14,9 гектара землі історико-культурного призначення з них: 13 га землі природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (подвійного цільового призначення ); 1,9 га - землі виключно історико-культурного призначення. Згідно з чинним законодавством, утримання цих земель і діяльність Музею регламентується відповідними законами України а саме: „Про музеї та музейну справу”, „ Про природно-заповідний фонд”, „Земельним кодексом України”, „Податковим кодексом України”, „Про плату за землю ”(до 2011 року) та іншими нормативними документами.
   Відповідно до Земельного кодексу і Закону України „Про природно-заповідний фонд”, (ст.. 46) фінансування заходів щодо заповідних територій загальнодержавного значення здійснюється за рахунок державного бюджету.
   Ситуація в державі вимагає спрямування коштів на захист держави, на збройні сили України, тому ресурсів на інші потреби обмаль. Враховуючи, мабуть, це в коментарях-рекомендаціях до Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28.12.2014 року № 71-УІІІ, який вступив в дію з 01.01.2015 року, пропонували органам місцевого самоврядування зважено підійти до прийняття рішень щодо плати за землю, та залишити пільги в оплаті за землю в стані 2014 року. Підтвердженням необхідності збереження пільг щодо оплати за землі природно-заповідного фонду загальнодержавного значення і історико-культурного призначення є той факт, що вже через декілька місяців були внесені зміни і доповнення до відповідних законодавчих актів України, які прямо вказують на відновлення таких пільг, але, на жаль, ще не проголосовані (проекти Законів з такими змінами є на сайті Верховної ради ). Депутати Верховної ради закликали до зваженості депутатів місцевих рад.
   На Волині є 5 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення і лише один Рокинівський парк „Байрак ” платить за землю природно-заповідного і історико-культурного призначення.
   Дирекції музею районне і місцеве начальство часто робить заздрісні закиди, що, мовляв, музей веде ще й господарську діяльність, варить вареники, куліш, катає на конях тощо.
   - До вас групами їздять екскурсії. По чотири автобуси стоять на площадці, тому й платіть по повній програмі,- викладають свої аргументи деякі депутати районної і селищної рад.
   З цього приводу варто їм нагадати, що Музей організовує свою діяльність згідно із Законом України „Про музеї і музейну справу”, а у наданні екскурсійних послуг керується Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2011 року № 1271 „По затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватись закладами культури і мистецтва заснованими на державній та комунальній формі власності”. Тобто, Постанова заохочує музеї до того, щоб вони розширювали сферу екскурсійних послуг, щоб менше навантаження лягало на бюджет. Рокинівський Музей не веде жодної господарської діяльності! А кошти виручені від екскурсійного обслуговування витрачаються виключно на утримання Музею, його життєдіяльності. Це - придбання і реставрація музейних предметів, створення умов для їх збереження, оформлення експозицій, випуск друкованої краєзнавчої і науково-популярної продукції, оплати зв’язку, Інтернету, канцтоварів, банківського обслуговування, засобів утримання приміщення і т.п. та парку „Байрак ”. Про розвиток Музею взагалі, мова не ведеться, бо коштів на такі заходи не вистачає. Лише директор, через свій відданий фанатизм, за власні кошти, час-від-часу, купує старі оселі-хати і перевозить їх у скансен, щоб потім установити, реставрувати та ввести в дію, як ще один архітектурний об’єкт музею-скансену. Так, за останні роки була перевезена і установлена хата з 1804 року із села Острів’я Шацького району, хата з «двірцем» із села Теклине Камінь-Каширського району, яку власними силами почали ставити у «зимівнику».
   Контроль за використанням коштів здійснює держказначейство і контрольно-ревізійне управління району та області. За останні три роки Музей перевіряли біля 20 разів різні Інспекції і фіскальні служби. Акти перевірок читають на 33 аркушах, як курсову роботу економічного факультету в університеті.
   Слід пам’ятати, що культура і музеї є психологічним забезпеченням всіх економічних реформ, тим мастилом в економічному механізмі, що рухає країну до поступу, щастя й волі. Пам’ятаю, як ще до революції Гідності, до музею приїхали діти із Криму на двоперховому автобусі. Біля пів-сотні юнаків і дівчат вели себе відверто зухвало, реготали і розмовляли виключно по-російськи. За дві години подорожі по залам музею і експозиції просто неба, вони повністю перейшли на українську мову, стали чемними і привітними. Більшість із них брали старі козацькі свити і фотографувалися на згадку про Волинський скансен. Це уже були зовсім інші діти, які вийшли з автобуса. Це була уже українська молодь.
   Вірячи в лояльність народних обранців до законодавчих актів щодо культури і Музею зокрема, дирекція музею-скансен звертається до керівництва Рокинівської селищної ради з проханням повернути пільгу із сплати земельного податку на 2015 – 2016 роки за землі історико-культурного і природо-заповідного фонду. Керуючись ст..284 ПКУ, згідно з якою, органи місцевого самоврядування наділені правом надавати пільги та встановлювати диференційовані ставки земельного податку самостійно, депутати Рокинівської селищної ради У1-го скликання, не дослухавшись переконливих доказів представника Музею - експерта з екологічних питань – Ганни Яківни Середюк на сесії, прийняли двухзначне половинчасте рішення: «Клопотання Музею відхилити. Перенести дане питання на слідуючу сесію нового скликання».
   На моє запитання: «Чому Рокинівська селищна рада весь час утискує музей?»,- голова селищної ради Яцушек Леся відповіла:
   -Селищна рада не виконала план бюджету за 9 місяців. Нам потрібні гроші…
   Отже, як одні, так і другі, у музеї вбачають лише бюджетоутворюючу організацію. Більшість із них мають вищу освіту, проте душа, мабуть, не має і початкової.

Категорія: Рокинівський музей історії c/г Волині-скансен | Переглядів: 349 | Додав: volyn-museum | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]