Події, пов’язані з Першою світовою війною, ще раз нагадують про бездержавність українців, розшматовану Російською та Австро-Угорською імперіями націю, синів якої змушували проливати кров за “великодержавні інтереси”. А найгіршим було те, як зазначав історик Орест Субтельний, що українців, які воювали з обох ворогуючих сторін – на Східному і Західному фронтах, змушували вбивати один одного. Подібну долю мали поляки.

   Найбільше наших співвітчизників, в тому числі і волинян, було в російській імператорській армії – 3,5 млн. чоловік. Ще 250 тис. в складі австро-угорських військ в Галичині і в Карпатах. На Західному фронті українці здебільшого воювали в складі британських і канадійських військ. Причому відмічено багато прикладів їх героїчної поведінки.

   100 років тому Волинь стала центром Луцького прориву – найвеличнішої воєнної операції. 22 травня (4 червня) 1916 року війська Російської імперії розпочали наступ проти кайзерівської армії, здійснили прорив фронту, при невеликих втратах розгромили ворога. Великі бої в ті літні дні точилися на теренах Ківерцівщини, Маневиччини.

   Минулої неділі біля Молодіжного озера в Ківерцях відбулася реконструкція далеких подій, в якій, на запрошення волинської військово-історичної групи “Азимут” та Ківерцівського краєзнавчого музею, взяли участь військово-історичні клуби “Вертикаль” (м.Київ, керівник Дмитро Малахов), “Гренадер” (м.Львів, керівник Євгеній Забояркін), Товариство пошуку жертв війни “Пам’ять” (м.Львів, керівник Любомир Горбач) та реконструктори з Рівненської та Хмельницької областей.

   Сотні присутніх ківерчан з цікавістю та з розумінням сприйняли захід. До речі, нещодавно аналогічна реконструкція була проведена шанувальниками історії Локачинського району.

   Історію свого народу не можна забувати. В ній боротьба українців за волю та незалежність.

Степан Войчик,

директор Ківерцівського краєзнавчого музею