Про це написала журналістка Наталія Малімон у щоденній всеукраїнській газеті «День»:

Про ці пергаменти та їхній зміст знали багато науковців, але де знаходилися оригінали, не всім було відомо. А вони чекали свого часу на реставрацію у Волинському краєзнавчому музеї. Як сказала на презентації виставки нинішній директор музею Оксана Важатко, основа музейної збірки – це колекція роду князів Радзивілів, які мали замок у містечку Олика.

Як відомо, сам Волинський краєзнавчий музей було створено у 1929 році, коли територія нинішньої Волинської області входила у склад Речі Посполитої. У 1939 року на ці терени прийшла радянська влада, у замку в Олиці квартирували радянські вояки, і що встигли музейні працівники вивезти звідти у Луцьк, те і збереглося. Бо через зиму чимало унікальних речей було втрачено: солдати банально топили грубки картинами та книгами, яким було по 500 років… Тому презентовані нині пергаменти є унікальними речами, свідками нашої історії. Коли Олена Бірюліна, завідувачка музеєм історії Луцького братства проводила першу екскурсію по виставці, вона показала документ: підтвердження Луцьким католицьким єпископом Андрієм Гембіцьким забезпечення князем Альбрихтом Станіславом Радзивілом Олицького колегіального костелу святої Трійці і створення при ньому колегіуму Ф.К. Заєрського під протекторатом Замойської академії. Документ засвідчений восковими печатками князя і єпископа у Луцьку 26 травня 1639 року. То ж Олика вже тоді, підкреслювала Олена Бірюліна, мала поважний навчальний заклад.

Цікавий ще один документ на пергаменті, це грамота князя Альбрихта Станіслава Радзивіла про передачу Олицькому костелу успадкованих ним мощей святого мученика Реститутія, які з благословення Папи Римського Урбана VIII були вивезені з Риму несвізьким ординатом Сигізмундом Каролем Радзивілом, з підписом Олика, 1644 рік, 17 вересня. Загалом же представлені 15 пергаментів не всі належать до збірки Радзивілів. Як повідомили в музеї, хронологія відреставрованих рукописів вкладається в часовий простір XVI – XIX століть. Написані руською (староукраїнською), латинською і польською мовами. За змістом експоновані документи стосуються різних сфер життя волинського регіону, хоч географія їх створення виходить за межі Волині, для прикладу, частина демонстрованих рукописів створювалась у Римі, Вільнюсі, Варшаві, Манхеймі (Німеччина). Кілька рукописів мають безпосереднє відношення до історії волинських історичних міст – Ковеля, Миляновичів, Турійська, Любомля. Левова частка виставлених рукописів дотична історії Олики та олицьких ординатів з князівської родини Радзивілів. Частина з них торкається історії населених пунктів сучасної Рівненщини. Найстарішим серед них є руськомовний документ 1536 р. про врегулювання межових спорів навколо маєтку Дядьковичі (сучасна Рівненщина).

Реставраційні роботи виконали фахівці Національного науково-дослідного реставраційного центру України (Київ). І, як сказала на презентації керівник цього центру Світлана Стрельнікова, робота з такими історичними документами має свою специфіку, технологію і це досить непроста справа.