Головна » 2014 » Листопад » 6 » Художньому музею – 41 рік.
14:15
Художньому музею – 41 рік.
Художньому музею – 41 рік.

   6 листопада 2014 року Художньому музею у Луцьку виповнилося 41 рік. До дня народження колеги, знайомі, друзі отримали запрошення стати учасниками культурно-мистецької акції під назвою: «Анатолій Дублянський. Порятунок мистецьких скарбів магнатів Радзивіл із Олицького палацу». Це перший крок об’ємного проекту «Сторінками історії Художнього музею у Луцьку», який буде повторюватись щорічно на день відкриття музею і має на меті ознайомити сучасників із незабутніми іменами людей, які врятували, зберегли й поповнили давню колекцію творів мистецтва, а також дізнатися про яскраві події минулого й здобутки сьогодення.

   На фото теперішній колектив Художнього музею (зліва направо): Оксана Силюк, Жанна Мочкош, Анна Бойко, Тетяна Фарина, Тамара Левицька, Дмитро Зінько, Зоя Навроцька, Емілія Матвійчук, Юлія Левицька (реставратор з м. Київ), Ольга Щерба, Ніна Шостуха. Основу його складають люди несамовито віддані мистецтву і своїй справі: завідувач, заслужений працівник культури України, мистецтвознавець Зоя Михайлівна Навроцька, провідний науковий співробітник Тамара Левицька (працює в музеї з середини 70-х років), науковий співробітник Дмитро Зінько (10 років в музеї), доглядачі Анна Бойко (33 роки в музеї) та Тетяна Фарина (7 років в музеї). Не вистачає поради та підтримки Олени Старикової, яка знаходиться у декретній відпустці і сумлінно працює в музеї з 2000 року.

   Акцію відкрила Зоя Михайлівна і розповіла, чому саме з Анатолія Дублянського розпочинається історія Художнього музею.

   Дмитро Зінько познайомив присутніх із основними етапами біографії Анатолія Захаровича Дублянського, який народився 11 листопада 1912 року в родині іконописця і різьбяра Захара та його дружини Неоніли в Перетоках недалеко від залізничної станції Олика, тепер Ківерцівського району.

   З 1918 року сім’я Дублянських проживає у Луцьку. Батьки Анатолія Захаровича були людьми релігійними і передали синові велику любов до Бога і України, а великого Кобзаря вважали національним Пророком. При цьому, мати Анатолія була із зрусифікованої родини і вдома розмовляли російською.

   У 1921 р. Анатолій записаний до вступного класу гімназії у Луцьку. Як згадує сам Дублянський у листі, він закінчив російську гімназію, але почував себе цілком українцем в наслідок зацікавлення історією і читання українських газет.

   30 червня 1938 р. Дублянський закінчив Варшавський університет та отримав диплом магістра філософії в ділянці історії і повертається до Луцька. Працює у Луцькому музеї як позаштатний працівник.

   Сповненою цікавих фактів і яскравих моментів була і розповідь молодого наукового співробітника Оксани Силюк. Вона сказала, що Анатолія Дублянського можна сміливо назвати «героєм свого часу», бо він зарекомендував себе як краєзнавець-дослідник, як блискучий журналіст, як музейний працівник, як людина, яка глибоко віруюча йде за покликом свого народу та Батьківщини.

   Загалом на сьогоднішній день відомо близько 120 публікацій А. Дублянського в газетах та часописах. У них піднімаються питання української історії, культури, церковно-релігійного життя.

   Цікавим та плідним, а водночас і небезпечним був період початку Другої світової війни, в цей час Анатолій Дублянський вже був у ролі музейного працівника Волинського краєзнавчого музею. Завдяки мудрому керівництву та сумлінній збиральницькій роботі формується мистецька спадщина із світових шедеврів Олицького замку українсько-польських князів Радзивіл, що стане основою, зародженням, так званим спонуканням для відкриття мистецького відділу, а згодом Художнього музею у Луцьку. В результаті експедицій до Олики було зібрано 333 предмети, в тому числі, «фундамент» постійної експозиції нинішнього Художнього музею із портретної галереї магнатського роду та рідкісна колекція робіт всесвітньо відомих художників.

   Після приходу німецьких військ наступив новий період випробувань і в житті А. Дублянського. Справа його життя, напрацювання у музеї опинилися під загрозою, але, як не дивно, з’явилась можливість для краєзнавчих досліджень.

   Надзвичайно душевно та проникливо про Дублянського священника розповів присутнім отець Ярослав Черенюк. Якщо за фахом Анатолій Захарович був істориком, то священником за покликом душі.

   До дня народження музей отримав цінний подарунок – відреставровану роботу «Портрет невідомого в червоному жупані», або «Портрет невідомого з оселедцем».

   Підтримав і гарно оцінив роботу молодого реставратора досвідчений художник-реставратор вищої категорії Анатолій Квасюк. Він зробив колосальну роботу по реставрації і підготовці до експонування робіт Художнього музею після ремонту.

   Привітати музей із днем народження прийшов і Богдан Шиба.

   Музей привітали художники і побажали, щоб з’явились нові корпуси із збірками сучасного мистецтва, а також подарували свої роботи: Катерина Ганейчук присвячену Небесній сотні, Тетяна Мялковська «Дорога до Єрусалиму».

   Побажали музею процвітання друзі із Галереї мистецтв «ARTкафедра» в особі керуючого партнера Лесі Корсак.

   Надзвичайно органічним і зворушливим було музичне вітання від струнного квартету під керівництвом Олександра Хомика.

   Свято завершилось солодким почастунком з келихом вина від колективу музею.

   Віднині колекція історичних портретів поповнилась ще одним полотном, поверненим і збереженим для нащадків. Робота «Портрет невідомого в червоному жупані» займе достойне місце у постійній експозиції Художнього музею у Луцьку.

Фото: Віктор Чухрай

Джерело: Художній музей

Категорія: Художній музей | Переглядів: 455 | Додав: volyn-museum | Рейтинг: 5.0/6
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]