Після проведення реставраційних робіт до музею повернувся один із найстаріших костельних вівтарів Волині – дерев’яний різьблений вівтар XVII століття.

Реставрацію та дослідження пам’ятки провели науковці Національного науково-дослідного реставраційного центру України. Художники-реставратори – Д. Жигалкіна, Н. Веретко, В. Дуда, рентгенологічні дослідження – Л. Єфіменко, техніко-технологічні – О. Асаулова, Н. Шевченко.

Джерело: Музей волинської ікони

Відео UA: Волинь:

Довідково.
Наталія МАЛІМОН, газета «День»:
Після реставраційних робіт у музеї виставлено один із найстаріших костельних вівтарів Волині - дерев'яний різьблений вівтар XVII століття. У запасники музею він потрапив на початку 1980-х років минулого століття, коли учасники наукової експедиції під керівництвом Павла Жолтовського вилучили і зберегли із закритих волинських храмів древні ікони, речі сакрального вжитку, які інакше б були знищені, а так стали згодом основою музейної колекції.
Вівтар, що нині виставлено в експозиції музею, знаходився у старій православній церквиці в селі Борочиче колишнього Горохівського району. Як він туди потрапив і з якого костелу, з’ясувати так і не вдалося. Невідомо, куди поділися колонки, що обрамляли центральний образ. Реставрацію та дослідження пам'ятки провели науковці Національного науково-дослідного реставраційного центру України. Художники-реставратори – Д. Жигалкіна, Н. Веретко, В. Дуда, рентгенологічні дослідження – Л. Єфіменко, техніко-технологічні – О. Асаулова, Н. Шевченко. Пам’ятка унікальна, це найстаріший різьблений дерев’яний католицький вівтар на Волині. Спеціалісти датують його першою половиною ХVІІ століття. Такого ж плану і віку вівтар є ще у музеї в Камені-Каширському, це рідкісна річ і для України загалом.
Оскільки до нашого часу не збереглася ікона, яка була у вівтарі, то музейні працівники підібрали сюди ікону Богородиці «Римська». Це копія чудотворного образу з домініканського монастиря у Луцьку. Певний час ця ікона Богородиці вважалася головною хранителькою усієї Волині, під час її коронування у вересні 1749 року на арці-декорації на урочистостях помістили напис: «Вогню і стріл татар нехай Луцьк не боїться — його покриває тінь Діви». Востаннє чудотворний образ Богородиці із домініканського монастиря бачили у кафедральному костелі святих апостолів Петра і Павла у Луцьку, де він зник після пожежі 1924 року. Копія ж чудотворної ікони Богородиці «Римська» у колекції музею — з Троїцької церкви у селі Сокіл Рожищенського району, звідки її вилучили ще у 1975 році. Завідувачка Музею волинської ікони Тетяна ЄЛІСЄЄВА вважає, що, найвірогідніше, ікона спочатку знаходилася у сокільському католицькому костелі, бо копії цього чудотворного образу поширюються, найперше, на католицькому заході, а з XVI століття — на теренах країн східної християнської традиції, у XVII столітті культ цього образу поширюють греко-католики на територіях України і Білорусі. Однією з кращих копій чудотворного образу Богородиці «Римська» є ікона Богородиці «Летичівська» (Королева Поділля і Волині).
Загалом копій дуже багато. Але та, що у Луцьку (XVIII століття, полотно, олія), є, каже Тетяна Єлісєєва, особливою: «Наш образ цікавий тим, що він передає ті шати Богородиці, які були зображені на оригіналі з домініканського луцького монастиря». Загалом образ Богородиці «Римська» особливий ще й тим, що це — головна святиня Риму, яка знаходиться у базиліці Санта Марія Маджоре.