Головна » 2020 » April » 6 » З колекції Музею волинської ікони: тема жертовності та служіння людям в іконописі - 2
13:31
З колекції Музею волинської ікони: тема жертовності та служіння людям в іконописі - 2
З колекції Музею волинської ікони: тема жертовності та служіння людям в іконописі - 2

Продовжуючи тему жертовності та служіння людям представляємо ще одну ікону з колекції Музею волинської ікони.

Ікона «Святий Стефан» І пол. XVIII ст. Дерево, левкас, олія, гравіювання, сріблення.

Церква, прославляючи Стефана у богослужіннях, дає йому потрійний титул, називаючи апостолом, архідияконом і первомучеником. Стефан був одним із сімдесяти апостолів. Після Вознесіння Господнього число вірних у Єрусалимі стало зростати, тож збільшилася потреба у кількості апостолів для служіння їм. Апостоли запропонували обрати сімох дияконів – побожних мужів, повних Духа Святого і мудрості. Нововибрані мужі мали допомагати апостолам у їхній місійній праці: опікуватися вдовами та сиротами, збирати милостиню і правильно її розподіляти. Бо серед перших християн були євреї палестинські і євреї еллінські. Євреї еллінські стали сперечатись з палестинськими євреями про те, що ніби вдови євреїв еллінських отримували менші пожертви, ніж вдови палестинських євреїв. Тож народ сам обрав собі сім дияконів з-поміж мужів «доброї слави». Стефан разом з іншими шістьма був обраний доставляти нужденним необхідний прожиток і домігся справедливого розподілу допомоги бідним віруючим, вдовам і сиротам. Завдяки своїм здібностям, відчуттю справедливості і природній мудрості він був поставлений першим із дияконів, і тому іменувався архідияконом. Старанно допомагаючи апостолам наданні нужденним християнам милостині і задоволенні необхідних потреб, Святий Стефан, сповнений віри та сили духу, здійснював серед народу великі ознаки та чуда. Він зціляв хворих, сліпим повертав зір, кульгавих робив здатними ходити. Благодать Святого Духа вабила його любов’ю до утвердження віри у вірних, а невірних своїх співвітчизників викривав у невірстві і вбивстві Спасителя. Ревністю в поширенні віри і здатністю творити чудеса він повністю заслуговує на ймення апостола. Оскаржений перед синедріоном фальшивими свідками, Стефан залишився непохитним у вірі, за що його вивели за Єрусалим у долину Кедрон і каменували. Обливаючись кров’ю, знемагаючи від болю, він, як і Христос, перед смертю молився за своїх ворогів: «Господи! Не вважай їм це за гріх!» (Діян. 7:60). Першим після Христового Вознесіння Стефан віддав життя за Нього, звідси його титул первомученика. На волинській іконі святий Стефан представлений монументальною фігурою зі стриманим і світлим ликом. Іконописець зримо відтворює слова Писання, яке оповідає, що вирували пристрасті, кипіла лють навколо, але незворушно стояв серед убивчих зборів синедріону спокійний і лагідний Стефан, і обличчя його сяяло, як лик ангела, коли він доводив, що розіп’ятий Христос є істинний Месія, Якого передбачали пророки. Розуміння істини і тверду впевненість у своїй правоті виражає його лик, гідності й величі сповнена його постать, із честю приймає він смертний вирок, бо «…сповнений віри і сили» (Діян. 6:8). Він навіть іменем своїм (грецькою «стефанос» означає «вінець, корона») вказує на те, що одержав вінець перемоги, а (арамейською «стефан» означає «шаблон, зразок») і сотні і тисячі християн у світі наслідували його приклад у служінні Богу, людям і правді. Автор іменує ікону «Святий первомученик архідиякон Стефан», розміщуючи напис обабіч німба. Стефан тримає Євангеліє – символ послідовника вчення Христа, три камені – знаряддя його страти – і зелену пальмову гілку, яка символізує мучеництво і безсмертя серед святих.

Художник надає великого значення виразу обличчя і постави угодника. Це характерно для волинського малярства першої половини XVIII ст., яке деякою мірою зберігало сталі традиції, але вже орієнтувалося на західноєвропейське барокове мистецтво. Ця особливість простежується і в декоративних елементах – моделюванні драпірувань і оздоблень риз та орнаментації тла ікони. Стриманий, але ясний колорит, у якому переважає вохра, весь гармонійний лад ікони підкреслюють велич подвигу страстотерпця, складають славу переможцеві, підсилюють урочистість його похвали.

Споглядаючи на образ, пам’ятаючи подвиг святого і вшановуючи його щирою молитвою, усвідомлюємо, що усі ми маємо обов’язок не тільки називатися християнами, визнавати свою віру не лише словом , але й ділом, виявляти своє милосердя, якщо не жертовність. Людські страждання, спричинені нинішньою війною і важкою хворобою є закликом до християнської любові і допомоги ближньому. Ми не можемо звикнути і стати нечутливими до людського болю, тілесного чи душевного, проходити байдуже повз бідного чи немічного, хворого чи бездомного. І виявом нашої живої віри стане наша посильна матеріальна допомога чи моральна підтримка залежно від потреб конкретної родини чи людини.

Джерело: Музей волинської ікони

Категорія: Музей волинської ікони | Переглядів: 268 | Додав: volyn-museum | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]