Головна » 2014 » Липень » 11 » Люльки і самовари у Музеї історії Луцького братства.
22:43
Люльки і самовари у Музеї історії Луцького братства.
Люльки і самовари у Музеї історії Луцького братства.

   85-річчя Волинського краєзнавчого музею ознаменувалося виставкою люльок і самоварів у Музеї історії Луцького братства, яка діє і нині, – повідомляє Урядовий кур’єр. Колекції люльок і самоварів збирали кілька поколінь музейників – з перших днів закладу й донині. Тому, за словами директора Анатолія Силюка, ювілейна виставкова експозиція стала своєрідним звітом про їхню працю.

   Про історію виникнення самоварів і традиції використання їх у минулі роки розповів краєзнавець Микола Слатов: «Прототипом цього прекрасного винаходу стали описані ще в римські часи посудини, в які кидали розпечені на вогні камені, від чого вода миттю закипала. А самовари двох минулих століть стали ідеальними пристроями для кип’ятіння води. Кілька сухих трісок і жменя шишок, що дають сильний жар, не лише прискорювали подавання чаю гостям, а й робили його ароматнішим, із присмаком димку».

Навряд чи хтось з наших сучасників бачив самовар з двома кранами, який демонструє Олена Бірюліна. Він одночасно робив дві справи: готував окріп і заварку. Тож не дивно, що чимало з раритетів, представлених на виставці, контрабандисти пробували вивезти з України. Фото автора

   Цікаво, що одна з найновіших колекція самоварів інтенсивно почала поповнюватися в останні два десятиліття завдяки добрій роботі волинських митників, які не допустили вивезення старожитностей за кордон.

   – Готуючи виставку, ми дослідили побутування на Волині трав’яних та інших традиційних напоїв. Предмет попереднього вивчення – зокрема різновиди посуду для споживання напоїв, шляхи їх потрапляння на Волинь, а також рецепти, кулінарні звички. Можливо, відкриттям для відвідувачів виставки стануть сюжети про культуру вживання чаю, кави та інших напоїв у Луцьку та околицях, які переказали волинські історичні особи, – розповіла керівник Музею історії Луцького братства Олена Бірюліна.

   – Що саме ви маєте на увазі?

   – Досі лишається загадкою, чи не був прихильник Луцького Хрестовоздвиженського братства Юрій Колчицький, який вписався до братства в 70-ті роки XVII ст., тим чоловіком, який першим ознайомив європейців із віденською кавою. Або що подивувало Пантелеймона Куліша, коли він пив чай, перебуваючи у Луцьку. Тут ще чималий простір для подальших досліджень.

   Не залишили відвідувачі без уваги й колекцію люльок. Вони, як і самовари, не лише допомагали волинянам екстрагувати корисні речовини з тютюну та інших трав, з користю використовувати дари цілющого рослинного світу, а й тривалий час були своєрідним атрибутом чоловічої незалежності.

   Мініатюрні керамічні витвори надходили здебільшого як подарунки, меншою мірою як результати археологічних розкопок. Найцінніші люльки, які мають географічну прив’язку до місця їх виявлення. Відомо про знахідки люльок, наприклад у Перемилі, Коршеві, Володимирі-Волинському і Луцьку.

   Люлька східного типу, яку українське козацтво використовувало як індивідуальний інгалятор, стала продовженням дуже давніх місцевих традицій обкурювання лікувальними травами. Адже до найвідоміших в Україні махоркових сортів самосаду, аби відбити такий сморід, додавали за рекомендацією цілителів різні запашні трави.

   Сушені верхівки з листям і квітами буркуну, до речі, містять у великих кількостях речовину кумарин, що має протисудомні властивості. Однак кумарин пригнічує нервову систему і має наркотичний, точніше, галюциногенний ефект. Отож знаючи про нього, козаки курили тютюн з домішкою буркуну після бою, якщо січовик «не міг забути виду мертвого ворога або вмираючого побратима».

   Які трави додавали до курива:

♦ материнку – в ній містяться тимол та карвакол, що заспокоюють нервову систему, а також терпени, які протидіють хворобам шлунка;

♦ любисток дівчина домішувала в тютюн, щоб прив’язати до себе козака, а також оберегти його в дорозі, бо в цій рослині містяться фурокумарин, псорален, бергаптен, що мають антисептичну і протипухлинну дію;

♦ м’яту, що позитивно впливає на тонус і сприяє розсудливості, додавали не тільки в курильну суміш, а й у суміші для нюхання тютюну;

♦ тирлич жовтий – «щоб руки-ноги не викручувалися», тобто від ревматичного болю у суглобах;

♦ гостролист – для запобігання хворобам горла, запаленню ясен, для зміцнення зубної емалі;

♦ тернове листя і сушені квіти – для очищення крові після поранення;

♦ полин, або буркун жовтий – щоб відігнати чорні думки.

Валерій МЕЛЬНИК

Категорія: Музей історії Луцького братства | Переглядів: 409 | Додав: volyn-museum | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]