Головна » 2020 » Квітень » 8 » Історія кохання від Художнього музею
13:53
Історія кохання від Художнього музею
Історія кохання від Художнього музею

Художній музей зачинений на карантин. А у вікна стукає весна, надихає на романтичний настрій. Пропонуємо вам розповідь про неймовірну історію кохання, хоч і трагічну, але дуже красиву, двох історичних постатей, портрети яких є окрасою експозиції музею!

Анна Сангушко, Кароль Станіслав Радзивілл – дивлячись на портрети цих людей, чоловіка та дружини, не хочеться поглиблюватись у історичні відомості їхнього становища у суспільстві, перераховувати посади і діяння, не можна оминути саме історію їхнього життя. Взагалі у нашій історії можна знайти чимало дивовижних і красивих історій кохання, хоча далеко не всі закохані змогли поєднати свої долі.

Трагічною виявилась любов у житті Анни Сангушко Радзивілл і Кароля Станіслава Радзивілла.

Рано осиротіла донька князя Героніма Сангушко була взята з монастиря королевою Речі Посполитої Марі д'Арк і стала її придворною дамою. Одного разу сестра короля Яна Собеського, родичка Анни, запросила її в Несвіж.

Збираючись в костел, господиня попросила її одягнути найкраще плаття, заявивши, що вони будуть присутні на вінчанні. І тільки в храмі дівчина зрозуміла, що мова йшла про її власне вінчання.

Стара власниця Несвіжа дізналася, що її 23-річний син зустрічається з простолюдинкою по імені Аннуся і хоче з нею одружитися, зробити княгинею, всупереч правилам і традиціям свого стану. Мати вирішила врятувати сина.

У неділю перед початком ранкової меси у костелі Катажина звернулася до всіх присутніх: «Мені стало відомо, що мій син закоханий в юну особу, яку мріє бачити своєю дружиною. Можливо він давно привів би її в замок як молоду господиню, але боїться моєї незгоди з його вибором. Я заявляю про своє схвалення його вибору і вимагаю їх негайного вінчання. Вона присутня сьогодні в храмі. Її ім'я - Анна ».

Стара княгиня підійшла до своєї далекої родички Ганни Сангушко і підвела до свого сина Кароля Станіслава. Несподівано для себе, князь опинився перед вівтарем рука об руку з дівчиною, яку погано знав, і, звичайно ж, зовсім не любив. На питання святого отця: чи згоден він взяти в дружини цю жінку, князь відповів «Так».

Роздумуючи сьогодні над мотивами вчинку молодого князя Кароля Станіслава Радзивіла, ми повинні врахувати ту обставину, що він не міг прилюдно в храмі відкинути руку запропонованої йому дочки магната. Цим він завдав би жорстокий удар по її дівочій честі, по своїй княжій честі, по честі своєї матері і всього роду Радзивіллів.

Мати Кароля Станіслава розуміла: пастка, приготована нею для сина, спрацює безвідмовно. Вона позбулася перспективи отримати в невістки дівицю незнатного походження. Але чи думала вона про почуття сина, чи розуміла, що робить його нещасним?

Кохана Кароля Станіслава, красуня-городянка Анна, після вінчання князя постриглася в черниці під ім'ям сестри Марії. Кажуть у неї був дивовижної краси голос. Можна уявити собі, як було князю бачити свою кохану під час святкових богослужінь, в яких брали участь черниці-хористки, і чути під склепіннями Несвижського костелу цей чарівний голос, який підносив світлі молитви Творцю всесвіту і Діві Марії.

Помер Кароль Станіслав у серпні 1719 року. Його кохана не змогла пережити смерті князя. Її серце перестало битися з першим ударом похоронного дзвону, який пролунав у костелі по передчасно покійному Каролю Станіславу.

За однією з легенд, 116 років потому австрійський композитор Франц Шуберт, вражений цією історією, нібито розказаної йому заїжджим поляком, написав свою знамениту композицію «Аве Марія».

Повінчана з Каролем Станіславом Радзивілом в березні 1691, Анна Катажина з Сангушків Радзивіл (23.09.1676, Раків – 23.12.1746, Бяла) припадала кузиною своєму чоловікові – була племінницею його матері, Катажини Собеській. Владна, вольова, неординарна жінка, яка не відрізнялася красою, але вельми поважалася Каролем Станіславом.

Їхнє одруження Несвіжський єзуїтський коллегіум, як належало, вітав віршованими панегіриками.

З сімнадцяти народжених Ганною Катажиною дітей, до горя матері, вижило тільки сім – три хлопчика (старший з яких все-таки помер у двадцятирічному віці) і чотири дівчинки. Після кончини Кароля Станіслава овдовівша княгиня взяла в свої руки управління величезними радзивіллівськими маєтками, заснувала безліч мануфактур, стала першою жінкою-підприємцем свого часу.

Анна Катажина славилася і як меценатка, збирачка бібліотек та архіву в своєму замку в Бялій Подляській. У придане княгині увійшла «Більська бібліотека» - книжкове зібрання з Більська Підляського (сучасна назва польська - Бяла Подляска, місто Люблінського воєводства Польщі).

Джерело: Художній музей

Категорія: Художній музей | Переглядів: 63 | Додав: volyn-museum | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]