Головна » 2020 » Листопад » 13 » З колекції Ковельського музею: ручна граната 1915 року та кам’яне ядро стародавніх часів
09:39
З колекції Ковельського музею: ручна граната 1915 року та кам’яне ядро стародавніх часів
З колекції Ковельського музею: ручна граната 1915 року та кам’яне ядро стародавніх часів

Ковельський історичний музей має поповнення колекції зброї.

Ручна граната взірця 1915 року доволі простої, навіть примітивної конструкції. Це пояснюється тим, що в період напружених боїв під час Першої світової війни необхідність в такій зброї невпинно зростала, а заводи не встигали впоратись з їх виготовленням.

«Кульова» граната № 15 являє собою чавунну сферу діаметром 3 дюйма (7,62 см), вагою 746 г з внутрішніми насічками для фрагментації, яка була заповнена чорним порохом або амоналом. Подібні гранати виготовлялись і у Франції. Завдяки такій формі граната № 15 в англійських військах, отримала назву «Крокетна куля». Запал гранати типовий тертковий, який розробив конструктор Брок. Він складався з ковпачка, терки, корпуса, сповільнювача, детонатора і паперового манжету. Ковпачок з’єднувався з теркою шнурком, сповільнювана суміш спалахувала при висмикуванні шнурка. Після вигорання сповільнювача відбувався вибух гранати. Паперовий манжет запобігав проскакуванню на детонатор іскри при займанні терки, що могло викликати передчасний вибух гранати в руках бійця. Запал був досить чуттєвий до вологості і тому нерідко відмовляв. У якості сповільнювача використовувався такий самий короткий бікфордовий шнурок, який вставлявся в отвір верхньої частини гранати. Цим пояснюється невисока надійність і чуттєвість терткового запалу Брока. Через велику кількість недоліків гранати № 15 – незручність у застосуванні, громіздкість, незручність метання і висока чуттєвість до вологості, у цьому ж році гранату було знято з озброєння. Отож, такі гранати відіграли роль лише як тимчасовий засіб для подолання дефіциту гранат на фронті.

Кам’яне ядро –артефакт стародавніх часів. Являє собою суцільний сферичний кам’яний снаряд, який використовувався для стрільби з первинних вогнепальних знарядь. Круглої форми, виготовлене з каменю, сірого кольору, вагою 129 г, діаметром 3,5 см.

Такі ядра могли використовувати і для пращі, шкіряної петлі для метання снарядів з каменю, твердої глини та свинцю, яка перебувала на озброєнні легкої піхоти. У давнину хороший пращник ніколи не промахувався на дистанції до 70 метрів. Праща як бойова зброя зустрічається за тисячу років до нашої ери ще в Єгипті і виступає на перший план в ранньому середньовіччі. Наприкінці XIV ст. кам’яні ядра починають витіснятися залізними. Хоча їх ще частково використовували в артилерії до середини XVI століття.

Джерело: Ковельський історичний музей

Категорія: Ковельський історичний музей | Переглядів: 28 | Додав: volyn-museum | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]