17 березня виповнюється 100 років від дня народження Усика В.Ф. (1921-2008) – педагога, ветерана народної освіти, краєзнавця-аматора, засновника Історичного музею в Іваничах.

Василь Федорович Усик. Фото 1960-их рр.

Народився Усик Василь Федорович 17 березня 1921 року в селі Тулиголове Глухівського району Сумської області у селянській сім’ї.

1935 року закінчив семирічну школу, а потім – середню в сусідньому селі Ярославець. В 1938-1939 роках – студент Чернігівського державного учительського інституту. Після війни у 1946-1948 роках заочно навчався і закінчив мовно-літературний факультет Київського педагогічного інституту ім. М.Горького.

З 1939 року розпочав трудову діяльність учителем української мови та літератури Білогривської семирічної школи Кролевецького району.

У 1943-1944 роках на фронті, учасник бойових дій під Чорнобилем. За станом здоров’я влітку 1944 року був демобілізований.

З липня 1944 року по серпень 1945 року працював директором Білогривської школи. За направленням Міністерства освіти з рідної Сумщини прибув на Волинь, в селище Іванич, у вересні 1945 року. Відтоді назавжди цей чудовий Прибузький край став йому другою і рідною малою батьківщиною. Тут він сповна віддав своє життя, енергію, сили і вміння заради розвитку народної освіти. Понад 25 років працював інспектором шкіл Іваничівського районного відділу народної освіти, в 1951-1952 роках був директором Іваничівської середньої школи, 10 років працював заступником директора школи-інтернату, завучем Іваничівської заочної школи. Стаж педагогічної роботи – 48 років.

В Іваничах знайшов своє сімейне щастя. В квітні 1947 року одружився з Оленою Михайлівною Білик, яка в той час працювала відповідальним секретарем районної газети «Селянська правда» (нині «Колос»). Разом з дружиною виховали двох донечок, діждалися 5 онуків.

У період трудової діяльності і пізніше, вийшовши на пенсію, брав активну участь в громадсько-політичному житті селища і району.

Активно займався пошуковою роботою, охороною пам’яток історії та культури, краєзнавством, туризмом. Щорічно під час канікул їздив по визначних місцях. З особливо великим захопленням подорожував літературними стежками Тараса Шевченка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Івана Котляревського, Панаса Мирного, Антона Чехова, Максима Горького.

Василь Усик зустрічався і був особисто знайомий з багатьма письменниками, відомими діячами культури, людьми легендарної долі. Зокрема, пам’ятні зустрічі з Павлом Тичиною, Максимом Рильським, Володимиром Сосюрою, Павлом Загребельним. Велику дружбу підтримував з письменником Федором Михайловичем Малицьким та земляком по Сумщині – Панасом Кочурою.

Туризм значною мірою допоміг зайнятися краєзнавством. Працюючи відповідальним за туристично-краєзнавчу роботу при Іваничівському відділі освіти, Василь Федорович об’їздив майже всі республіки колишнього Радянського Союзу.

Був фундатором музею при Іваничівській школі-інтернаті (1966 р.), який пізніше склав основу експозиції Іваничівського історичного музею, відкритого у травні 1975 року.

Усик В. Ф. під час відкриття Історичного музею в Іваничах. Фото 1975 р.

Другою своєю професією він вважав журналістику. Чимало його публікацій було розміщено в районній та обласній газетах. Школа, краєзнавство, література, пошукова справа були змістом усього його життя. Перебуваючи на пенсії, підтримував різні пошукові роботи, зв’язки з школами, вчителями, районним музеєм.

Василь Усик зібрав матеріали і написав короткий історичний нарис, присвячений 450-річчю заснування Іванич. Підготував цікавий нарис до 100-річчя Іваничівської загальноосвітньої школи №1, з якою пов’язано багато сторінок його життя, чотирьохтомні автобіографічні спогади. Очолював організацію «Пошук» при раді ветеранів війни та праці.

Ветеран Великої Вітчизняної війни, учасник бойових дій, нагороджений Орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, Орденом «За мужність» ІІІ ступеня, багатьма медалями та значками. Зокрема, значками «Відмінник народної освіти України» та «Отличник просвещенья СССР».

Василь Федорович був справжнім педагогом, цікавим співрозмовником, людиною невичерпної енергії, творчою та оптимістичною, інтелігентною, і разом з тим – простою та скромною.

Усик В. Ф. в Історичному музеї смт Іваничі. Фото 2004 р.

Помер 4 червня 2008 року. Світла пам’ять про нього в серцях односельців живе і нині.

Лариса Куль,
директорка історичного музею смт Іваничі

Джерело: Історичний музей смт. Іваничі