Головна » 2019 » Листопад » 20 » Волинські музейники стажувалися у Польщі
13:41
Волинські музейники стажувалися у Польщі
Волинські музейники стажувалися у Польщі

Нещодавно волинські музейники пройшли наукове стажування в Музеї ІІ Світової війни в Гданську. Колеги з польського музею запросили директорів музеїв із Каменя-Каширського, Іванич та Кортеліс для проходження наукового стажування. Навчання передбачало ознайомлення з діяльністю музеїв як осередків культури, з сучасними музейними трендами, специфікою освітніх, навчальних та експозиційних функцій, створенням постійних і тимчасових експозицій та, звісно, обміну досвідом польських й українських музеїв.

Волинські музейники бiля Музею II Свiтової вiйни у Гданську

Польські колеги склали доволі пізнавальну й цікаву програму; щодня ми працювали над щораз іншими темами, як-от: «Музей як місце комплектування, опрацювання та зберігання фондів», «Музейна експозиція», «Музеї як наукова інституція», «Музейна співпраця з іншими культурними установами», «Музей – то не лише експозиція».

...Власне, Гданськ (нім. Данциг), найбільше портове місто Польщі, розкинулось на березі Балтійського моря, у гирлі Вісли. Місто справляє надзвичайно приємне враження! У Гданську проживає близько 480 тис.чол., але разом із містами-супутниками Сопотом і Гдинею вони утворюють так зване Тримісто з населенням понад 1 млн. мешканців. Центр Поморського воєводства.

Вечірній Гданськ

Саме з Гданська 1 вересня 1939 року розпочалася Друга світова війна: польський гарнізон Вестерплатте першим чинив опір німецьким окупантам. До кінця війни місто було вщент зруйноване, однак добротно відбудоване поляками в 1950-60- х роках. У 80-х роках звідси поширився рух польської «Солідарності» на чолі з Лехом Валенсою.

Гданськ, «місто готичних шпилів», входить до Європейського шляху цегляної готики.

Старе місто – то надзвичайна локація із вражаючими архітектурними пам’ятками. Центр Старого міста внесений до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Вулиця Маріацька, тиха й затишна, з оригінальними фасадами будиночків і цікавими верандами й сходами, виводить до шедевру готичної архітектури – базиліки Святої Діви Марії. То один із найбільших храмів світу, що зачаровує величчю і розкішшю. Його називають «короною Гданська».

Довга Набережна – благодатне місце для променаду. Кам’яниці Старого міста містять безліч цікавих деталей, які можна розглядати нескінченно довго. Ратуша Головного міста, Польська Балтійська філармонія, Довгий ринок, ряд брам-пам’яток, оглядове колесо та ще багато інших оригінальних локацій та об’єктів залишаються в пам’яті й спонукають повернутися сюди знову.

Що ж до сучасних пам’яток Гданська, то саме однією з таких є Музей ІІ Світової війни. Будівля музею вирізняється незвичною архітектурною формою, нахиленою під кутом 45 градусів, частина якої занурена в землю на 14 метрів.

Волинськi музейники бiля Музею II Свiтової вiйни у Гданську

Музей відкритий у 2017 році і є один із найбільших установ такого профілю в світі. Причини і наслідки ІІ світової війни, жертви і злочинці, трагедія і досвід, перебіг війни в країнах, що воювали, людські долі в контексті воєнних дій – про це та багато інших деталей розповідає головна експозиція площею майже 5000 квадратних метрів.

За змістом то є музей нового типу, максимально мультимедійний, інтерактивний, де використовуються різні обладнання, інформаційні бокси, звуковий супровід і т. ін.

Загалом, для української музейної справи доволі повчальний досвід польських колег, котрі з початком інтеграції до Євросоюзу максимально використали залучення європейських грантів для розбудови інфраструктури культурних установ. Для нових музеїв розробляють ексклюзивні проекти, проводять архітектурні конкурси і лише тоді будують спеціальне (не пристосоване) приміщення з урахуванням усіх вимог і потреб для створення експозицій, збереження фондових колекцій, обладнання реставраційних майстерень, адміністративних помешкань, музейної інфраструктури. Експозиційні концепції розробляються ще до стадії проектування будівлі. Всі роботи зі створення експозицій здійснюють спеціальні дизайнерські кампанії, звісно, погоджуючи план з музейниками, тому зроблені вони професійно і грамотно.

«Ми позиціонуємо музей як третє місце після роботи і дому. Важливо, щоб відвідувач отримав емоції від музею, варто показати, що найважливіший антропологічний аспект – людина. Експозиція повинна створювати триєдиний вимір: місце, країна, світ і давати усвідомлення суб’єктивного значення в цьому місці і світі», – розмірковує науковий співробітник професор Дмитро Панто.

У музеї працює більше 120-ти осіб, котрі провадять фондову, виставкову, наукову, едукаційну, видавничу, промоційну, комерційну діяльності, здійснюють фільмування та розвивають співпрацю із закордонними установами.

Будівля музею повністю адаптована для маломобільних людей.

Екскурсія Музеєм ІІ Світової війни доволі захоплива: аудіогід веде відвідувача від початку експозиції до її завершення. Відеохроніки в багатьох кінозалах, розповіді очевидців, зразки великогабаритних експонатів, будинків і цілих вулиць у натуральну величину, винятково цікава експонатура, мультимедійні ілюстрації експозицій тощо дають можливість відчути себе учасником відтворених в експозиції подій і пізнати історію на емоційному рівні. Експозиційні тексти максимально лаконічні, без коментарів та оцінок, лише констатація подій чи фактів і, як правило, – зі звуковим супроводом.

Фрагменти експозицiї Музею II Свiтової вiйни у Гданську

Доволі цікавими є форми побудови тимчасових виставок, атракцій для молодших дітей. Музейні видання поширюють ґрунтовні аналітичні історичні дослідження науковців і, окрім цього, – є зразками сучасної якісної поліграфії. У відділі фільмування проводять записи та відтворення свідчень воєнних подій і вже мають в архіві більше 400 фільмів і сюжетів.

Працівники відділу фондів користуються усім необхідним обладнанням для роботи з новими надходженнями, мають спеціальні меблі для зберігання предметів та їх хімічної обробки, технічне устаткування.

У вiддiлi фондiв з керiвником вiддiлу Войцехом Лукашуном

Польські музейники успішно співпрацюють з іншими музеями такого ж типу в світі, як-от – з Музеєм опору Китаю проти японської агресії в Пекіні. Під час нещодавнього візиту пекінські колеги презентували виставку графіки та ілюстрацій китайських художників, котрі створювали свої твори під час японської окупації Китаю в 1937-45 роках, і взяли участь у науковій конференції.

Інтенсивність відвідувачів музею за 1 рік – більше 1 млн. осіб.

Показали нам польські колеги ще філії музею Вісли і реставраційну майстерню суден у Тчеві поблизу Гданська.

У музеї Вiсли, мiсто Тчев

Вiсла у Тчевi. На фонi найдовшого моста у старiй Eвропi

Це так само нове приміщення, побудоване за кошти виграного в Норвегії гранту. Майстерня оснащена найсучаснішим обладнанням. Пам’ятки – човни, підняті з води, – досліджують, реставрують, консервують і зберігають з дотриманням оптимальних умовах, у тому числі – теплового й вологісного режимів. Для цього діє спеціальна котельня, яка акумулює тепло землі і подає до місця їх збереження. Рентгенівське обладнання за лічені секунди видає досліджуваний предмет, дерев'яний чи металевий, на монітор у 3-D проекції з максимальним збільшенням. Для обробки деревини хімічними засобами мають великих розмірів ванни, куди занурюють човен спеціальними підйомниками.

Консервацiя човна у Реставрацiйному центрi в Тчевi

Експозицiя вiдреставрованих човнiв

Нацiональний Морський Музей у Гданську. Реставрацiйний центр

Звісно, ознайомлення з досвідом роботи таких потужних культурних установ, якими є згадані польські музеї, спонукає до використання сучасних реформ і методів в українські музеї. Експозиції наративних музеїв вимагають шукати баланс між науковістю і доступністю супровідних текстів та експозицій, представлення першоджерел, скажімо – свідчень, що дає можливість пізнати історію на емоційному рівні. Варто залучати волонтерів для поширення інформації як про музей, так і про історичні події і виходити, так би мовити, – за межі установи.

Європейські музейники відійшли від традиційних консервативних форм роботи і орієнтовані на сучасні тренди й проблеми із акцентом на позиціонування музею як першої ланки пізнання історії і самих себе.

Принагідно щиросердечно дякуємо за спілкування і надану можливість отримання практики польським колегам: заступнику директора з наукової роботи професору Гжегожу Берендту, науковому співробітнику професору Дмитрові Панто, керівнику відділу фондів Войцеху Лукашуну, керівнику відділу фільмування Вальдемару Ковальські, керівнику виставкого відділу Бартоломею Гарба і Адаму Жимла, керівнику відділу доктору історичних наук Томашу Войновські, заступнику керівника наукового відділу професору Каролю Полейовські, заступнику директора Національного Морського Музею Мартіну Вестфалу.

Наталія Пась,
директорка Камінь-Каширського краєзнавчого музею,
Лариса Куль,
директорка Іваничівського історичного музею,
Микола Михалевич,
директор Кортеліського історичного музею

 

Категорія: Кортеліський історичний музей | Переглядів: 365 | Додав: volyn-museum | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]