Головна » 2017 » Січень » 17 » Видано «Вибране» Модеста Левицького
15:54
Видано «Вибране» Модеста Левицького
Видано «Вибране» Модеста Левицького

Однією із значимих подій минулого 2016 року – Року Лесі Українки на Волині – став 150-річний ювілей відомого українського лікаря, письменника, перекладача, дослідника і популяризатора української мови, активного громадсько-політичного діяча Модеста Левицького, зініційований доктором філологічних наук, депутатом Волинської обласної ради, а тепер народним депутатом Верховної ради України Іриною Констанкевич та підтриманий Волинською обласною радою та її комісією по культурі. Оскільки більшість художніх текстів М. Левицького залишаються мало доступними сучасному читачеві у Луцьку було проведено не лише Всеукраїнську наукову історико-краєзнавчу конференцію «Модест Левицький в історії України і Волині та проблеми формування інтелектуальної еліти» ( див. Минуле і сучасне Волині та Полісся. Модест Левицький в історії України і Волині та проблеми формування інтелектуальної еліти. Науковий збірник. Випуск 60. Матеріали Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 150-річчю від дня народження відомого українського письменника, педагога, державного і громадського діяча Модеста Левицького (1866-1932), м. Луцьк, 15-16 грудня 2016 року. Упоряд. А. Силюк. – Луцьк, 2016. – 212 с., іл.), відкрито стаціонарну виставку із фондів Волинського краєзнавчого музею та приватних зібрань «Тяжка доля Модеста Левицького», але й підготовлено і видано перше повне зібрання творів: Левицький М. Вибране / Упоряд. Н. Пушкар, О. Яблонська, Т. Данилюк-Терещук; Вступ. ст. і прим. О. Яблонської; Худож. оформл. А. Косенко – Луцьк: «Терези», 2016. – 462 с.

Пропоноване видання – поцінування письменницьких здобутків М. Левицького, людини, «яка проорала на українській ниві таку глибоку борозну, що її не зарівняє час і яка виразно зазначиться в історії національного відродження української нації». Це найбільш повне на сьогодні видання художньої спадщини письменника, лікаря і громадського діяча Модеста Пилиповича Левицького (1866–1932). До книги увійшли твори із прижиттєвих видань прозових і драматичних текстів, що друкувалися в першій третині ХХ ст., а також твори для дітей, окремі з яких побачили світ у серії «Золота бібліотека української дитини».

Вихід цієї книжки був би неможливий без допомоги і підтримки народного депутата України, доктора філологічних наук Констанкевич Ірини Мирославівни, директора Волинського краєзнавчого музею Силюка Анатолія Михайловича, з ініціативи якого почалася робота над виданням, Яблонської Ольги Володимирівни, кандидата філологічних наук, доцента кафедри української літератури Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, яка здійснила формування репертуару та змістове насичення видання, Пушкар Наталії Юхимівни, головного хранителя Волинського краєзнавчого музею, яка, організувавши виставку «Тяжка дорога Модеста Левицького», здійснила велику редакторську роботу, Громика Юрія Васильовича, декана факультету філології та журналістики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, який надав фахові консультації, Данилюк-Терещук Тетяни Ярославівни, директора Музею Лесі Українки Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, яка провела значну редакторську роботу. Колишній лікар із м. Золочів Львівської області Скочинський Василь Степанович, закоханий в краєзнавчі дослідження відомих українських лікарів, значно допоміг в архівних і наукових пошуках, надавши до публікації рідкісні, віднайдені ним тексти та публікації Модеста Левицького.

Видання адресовано широкому колу читачів, усім шанувальникам української культури.

Частину тиражу, виданому за фінансової підтримки Волинської обласної ради та управління культури облдержадміністрації, передана до бібліотек області.

Довідково:

Ольга Яблонська (Луцьк)

Як народжувалася книга «Вибране» Модеста Левицького, або Ще одна історія лікаря з філологічними вподобаннями

Літературне краєзнавство – один із важливих складників філологічної освіти. У циклі дисциплін спеціалізації кафедри української літератури Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки представлено «Літературу волинського краю». Свого часу О. Рисак упорядкував бібліографічний покажчик «Літературна карта Волині» [2], який скеровує до великої науково-дослідницької роботи. В наступні десятиліття пантеон імен поповнений новими персоналіями – призабутих діаспорних діячів, дисидентів, а також сучасних авторів.

Серед постатей, чий життєвий і творчий шлях пов’язаний із Волинню, і ім’я Модеста Пилиповича Левицького, що було марковане радянським літературознавством як політично неблагонадійне. Чаc розставив свої акценти, і з ініціативи кафедри творчість М. Левицького ввійшла до курсу «Література волинського краю». Коли я почала працювати над цим курсом, то зіткнулася з великою проблемою текстуального забезпечення. Адже в опануванні кожної гуманітарної дисципліни джерельна база є основою студіювання. А доступними в Луцьку є тільки видання радянського часу, де буди надруковані лише окремі твори, зокрема в 2 томі «Антології українського оповідання» в 4 т. (К., 1960), у збірниках «Образки з життя» (Львів, 1989) та «Українська новелістика кінця ХІХ – початку ХХ ст.: Оповідання. Новели. Фрагментарні форми (ескізи, етюди, нариси, образки, поезії в прозі)» (К., 1989), а також книга М. Левицького «Перша льгота» (Львів, 1966), поява якої була обумовлена 100-літнім ювілеєм автора. Як згодом з’ясувалося, у Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки наявний альманах «Нова рада» (К., 1908), де вміщено оповідання М. Левицького «Дякова помста».

Прижиттєві видання творів М. Левицького знаходяться в основному у фондах київських і львівських бібліотек. Звичайно, Львів ближче, але не тільки з огляду на відстань; Львів ближче і рідніше, бо дитинство й шкільні роки пов’язані з Львівщиною. Я закінчила середню школу № 1 ім. Степана Тудора м. Золочева. Цей навчальний заклад має давні освітні традиції: його заснування 1853 р. пов’язане з Весною народів, яка уможливила освітній розвиток національних меншин в Австрійській імперії.

Однак приділити час для роботи за межами Луцька могла хіба що в період відпустки. Як завжди, прийшли на допомогу батьки. Мої «два сонця гарячих» (В. Крищенко) – Ірина Дмитрівна і Василь Степанович Скочинські – освітили й цей життєвий етап. Велику пошукову роботу здійснив мій батько Василь Степанович Скочинський. Він лікар за фахом, тож біографія письменника і лікаря Модеста Пилиповича Левицького йому імпонувала особливо. З цього зацікавлення – і мого, і татового – і почався збір матеріалів про життя і творчість М. Левицького. Інтереси об’єднали нас. Зразок народної мудрості «Шануй учителя, як родителя» набув нових смислових нюансів. Треба сказати, що батьки завжди дбали про мої читацькі інтереси.

Окрім фахової медичної літератури, в домашній бібліотеці була добре представлена українська та зарубіжна літератури, дослідження з історії. Завдячуючи татові, і моя книгозбірня поповнилася унікальними виданнями кінця ХІХ – поч. ХХ ст.

Одна справа зробити копії з окремих книг М. Левицького 1907, 1918, 1926 та ін. рр., а інша – віднайти публікації в періодичних виданнях України та за її межами. Адже видано небагато бібліографічних покажчиків (чи систематичних покажчиків змісту) часописів перших десятиліть ХХ ст. («Киевская старина», «Рідний край», «Літературно-науковий вістник», «Сьогочасне й минуле», «Червоний шлях», «Нова генерація», «Вікна», «Ми», «Діло» та ін.). Труднощі були ще й у тому, що й М. Левицький часто послуговувався численними криптонімами і псевдонімами, зокрема М. Л., М. П., М. Билинович, М. П-ович, М. Пилиповець, М. Пилипович, Виборний Макогоненко, М. Поліщук, М. Вигнанець, Залізничний служащий, Рогаль, Студент М. П., Дід Модест, Ирод [1, с. 492]. Василь Степанович із скрупульозністю архіваріуса дошукувався найменших згадок про М. Левицького в періодичних виданнях «Нова Громада», «Маяк», «Село», «Каменярі», «Воля», «Тризуб», «Трибуна України», «Українська справа», «Український сурмач», «Вістник Спілки лікарських помішників на еміграції», альманасі «Дніпро» та ін., взнавав відомості у своїх друзів бібліоманів і бібліофілів.

Особливо зацікавився батько як лікар медичними розвідками М. Левицького «Селянськи знахори та бабы-шептухы» (1901), «Сибирська язва» (1901), «Як рятуватися при наглих випадках та каліцтвах» (1906), «Отрути» та ін., а також журнальними публікаціями просвітницького чи публіцистичного характеру.

Із ретельністю науковця В. Скочинський опрацював також низку джерел, які уможливили відтворити портрет письменника, лікаря і громадського діяча М. Левицького, – прижиттєву літературну критику, некрологи, а також дослідження радянського та сучасного літературознавства.

Отож, зібрані моїм батьком матеріали стали джерельною основою курсу «Література волинського краю». А студенти мають можливість попрацювати з текстами прижиттєвих видань, опановуючи стильові нюанси, мовний колорит і дух часу. У майбутньому на основі цих джерел можна здійснити текстологічні дослідження, які б показали втручання в твори М. Левицького у виданнях радянського періоду на ідейному та мовно-стилістичному рівнях, починаючи від книги «Землиця рідна» (Харків, 1926) і хрестоматій М. Плевака і завершуючи збірниками кінця 1980 рр.

Усе це не відбулося б і без мами, яка підтримала і дочку, і чоловіка, його пошукову роботу в бібліотеках і захоплення книгами. Всі мають якесь хобі – рибалку, полювання, нумізматику, філателію і т. ін., а улюблене заняття мого батька – Ad fontes, опрацювання джерел у бібліотечних та архівних фондах.

Завдяки таким працівникам на ниві української культури і повертаються призабуті імена, відновлюється втрачене. Пригадуються слова із спогадів М. Левицького про Лесю Українку «з обов’язку лікаря» і «з обов’язку людини» [3, с. 128], які повністю виконав мій батько.

Зібрані моїм батьком тексти М. Левицького стали основою книги «Вибране», яка виходить друком у рік відзначення 150-річчя від дня народження автора. Загальновідомо, що сьогодення переконує, а ювілейний час зобов’язує пошанувати самобутнього автора, донести до сучасних читачів його соціально-психологічні спостереження доби.

_________________

  1. Дей О. І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (ХVІ–ХХ ст.) / О. І. Дей. – К. : Наук. думка, 1969. – 557 с.
  2. Рисак О. Літературна карта Волині: бібліографічний покажчик / О. Рисак. – Луцьк, 1988. – 88 с.
  3. Левицький М. Спогад про Лесю Українку / М. Левицький // Світязь. – Вип. 11. – Луцьк : Надстир’я, 2005. – С. 127–128.
Категорія: Волинський краєзнавчий музей | Переглядів: 190 | Додав: volyn-museum | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]