25 квітня 2012 року в Музеї історії Волинського національного університету імені Лесі Українки відбулася цікава зустріч студентів Педагогічного інституту із завідувачем кафедри здоров’я та фізичної культури, доцентом Анатолієм Вольчинським.
   Присутні ще раз пригадали події 26-річної давнини, коли сталася страшна екологічна катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції, спричинена вибухом і руйнуванням четвертого енергоблоку.
   Анатолій Ярославович розповів студентам, що Чорнобильська АЕС розташована поблизу міста Прип’ять, за 18 кілометрів від міста Чорнобиль, за 16 кілометрів від Білоруського кордону і за 110 кілометрів від Києва. ЧАЕС виробляла приблизно десяту частку електроенергії України.  Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики. Спочатку керівництво УРСР та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень зі Швеції, де були знайдені радіоактивні частинки, які були принесені зі східної частини СРСР, та оцінки масштабів зараження забили на сполох. Радіоактивна хвиля від аварії пройшла над більшою частиною Європи та східною частиною США.  Приблизно 60 %  радіоактивних речовин осіло на території Білорусі.
   У ліквідації наслідків аварії пан Анатолій участі не брав, але відбудовував село Козинячі Макарівського району Житомирської області, куди у серпні було переселено жителів із 50-тикілометрової зони.
   Будучи 18-річним юнаком, наш співрозмовник очолив будівельний загін студентів Луцького педагогічного інституту, які працювали цілий світловий день із 7 ранку до 10 вечора. Потрібно було до зими встигнути переселити мешканців сіл, що постраждали від наслідків катастрофи. З нотками суму пригадує розпач та великий людський біль і тривогу людей, що втратили все нажите віками майно, свої оселі і були змушені переїздити в необжиту місцевість.
   «Серед 50 загонів наш зайняв перше місце і був нагороджений перехідним Червоним прапором ‒ тодішньою найвищою нагородою. Багатьом вручили путівки на відпочинок у Болгарію та Румунію», – розповів Анатолій Ярославович.
   Чорнобильська катастрофа фактично нездоланна, оскільки головним її наслідком є радіація, незрима і невідчутна, здатна діяти понад тисячі років і на величезних територіях. Чорнобильська аварія змусила людство усвідомити свою безпорадність перед природою і відчути страх перед майбутнім.
   Студенти дякували Анатолію Ярославовичу за спогади і бажали, щоби на планеті Земля  більше ніколи не повторилася подібна техногенна катастрофа, не страждали  безневинні люди.

Галина ФІРС, завідувач Музею історії

Джерело: сайт Волинського національного університету імені Лесі Українки