Ремонт Білого та Сірого будиночків Косачів у Колодяжному під питанням, – про це пише журналіст Сергій Наумук на інтернет-сторінці «Волинь-нова».

То чи матиме садиба Косачів нове життя?

Два роки тому, в лютому 2018-го, Верховна Рада прийняла постанову «Про відзначення 150-ліття з дня народження Лесі Українки». Відтак 18 квітня минулого року на засіданні постійної комісії з питань освіти, науки, інформаційного простору, культури та мови, національного і духовного розвитку, сім’ї, молоді та спорту Волинської обласної ради розглядали проєкт обласної програми. До документа, що його представляло управління культури, з питань релігій та національностей Волинської ОДА, виникло чимало питань: і щодо конкретики, і щодо розпорядника (ним мала бути Колодяжненська сільська рада). Тому проєкт відправили на доопрацювання.

7 травня та ж комісія вирішила рекомендувати депутатам підтримати програму з доповненнями. Затим змінилося керівництво обласної ради, а згодом – ​і обласної державної адміністрації.

– На комісії минулого року ми розглядали цю програму. Вона була дуже масштабна (загальна сума близько 400 мільйонів гривень) і передбачала співфінансування з державного бюджету. Заходи мали бути затверджені Кабміном, – розповів перший заступник голови Волинської обласної ради Юрій Поліщук. – Після зміни Президента все заглохло. Облдержадміністрація проєкт програми відкликала і більше не подавала. Хоча ми просили, щоб вони подали. У сьогоднішніх реаліях, з нинішнім бюджетом ми навряд чи зможемо ухвалити масштабну програму. Поки обласна рада такого фінансового резерву не має, бо всі кошти закумульовано на заходи боротьби з коронавірусом.

– У вересні 2019-го виконувач обов’язків голови ОДА відкликав програму, адже її подавали ще на початку року, а вже йшов третій квартал і робити її на три місяці не мало сенсу. Заходи було нереально виконати через брак часу, – каже заступник начальника управління культури, з питань релігій та національностей Волинської ОДА Валерій Дмитрук. – Невдовзі напрацьовані заходи подали і в Мінкультури, і в Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради України для включення в загальнодержавну програму. В останніх числах грудня 2019 року Мінкультури погодило всю документацію, яку розробив музей. У такому вигляді, в якому була, вона не відповідала критеріям і ми не могли її подавати на Державний фонд регіонального розвитку, щоб реалізувати у 2020-му. Ремонт Білого і Сірого будиночків – першочергові заходи, і наразі головна проблема в контексті відзначення ювілею Лесі Українки. Ми подаємо пропозиції, де тільки є можливість. Наразі на 2021 рік регіональна комісія ще не оголошувала прийом заявок. Хоча ювілей Лесі Українки – це цілий рік. І навіть якби у 2021-му надійшли кошти, то було б добре.

У Сірому будиночку веранда, двері та вікна фізично зносилися, нижня частина стіни замочується, у колишньому кабінеті Петра Косача тиньк потрісканий

Тим часом реставраційно-кошторисна документація для Сірого та Білого будиночків була розроблена ще у 2018-му, а 16 липня 2019 року надійшов експертний звіт на ці папери.

Отже, підбиваємо підсумки: ювілей Лесі наближається, а на Волині немає обласної програми. Вочевидь, уже й не буде. Чи замінять її заходи в державній? Не певен. Щоправда, волинські посадовці покладають деякі надії на новоспеченого міністра культури Олександра Ткаченка. Раніше він очолював Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради України і був на Волині в листопаді минулого року, коли в нас проходило виїзне засідання комітету.

А серед усіх заходів виділяється один вкрай необхідний – ремонт Білого та Сірого будиночків у садибі Косачів у Колодяжному Ковельського району. Їхній стан далекий від належного. Перший неодноразово підтоплювався, стіни підвалу перезволожені, уражені грибком, відшаровується тиньк тощо. У другому – ​веранда, двері та вікна фізично зносилися, нижня частина стіни замочується, у колишньому кабінеті Петра Косача тиньк потрісканий. Повний перелік усіх пошкоджень годі вмістити в одному матеріалі. Обидві споруди давно потребують ремонту. Але, здається мені, що вони його не скоро діждуться. Принаймні, не до цього ювілею. Хоча, на добрий лад, реставрацію треба було б зробити, не чекаючи чергової круглої дати.

І от як виходить: ніби всі діяли як слід, кожен має пояснення своїх дій. Але халепа: що робити з Колодяжним? Ну, з депутатами облради все зрозуміло. Рідко кому з них доведеться червоніти, якщо дійде до святкувань у підлатаному музеї. Бо наступна каденція переважній їх частині банально не світить. А оскільки більшість із них не являє собою чогось значимого, то про них і не згадають. А щодо облдержадміністрації я задумався: чи то геть чиновникам байдуже, чи то готуються піти вслід за депутатами, а значить, і їм хвилюватися про майбутнє не варто.

Ой, Лесю, Лесю… І поки жила ти, то спокою владі не було, і через 150 років знову від тебе самі клопоти.

Фото Сергія Наумука