Роздуми директора Музею історії сільського господарства Волині-скансену Олександра Середюка щодо Дня Незалежності подаємо без змін:

Наближається одне з найвеличніших свят нашої держави – День незалежності. Ми навіть не задумуємось: а чи правильно ми вимовляємо та вітаємо один одного? З Днем Незалежності чи Днем самостійності?

Чому у минулих століттях чимало державних та політичних діячів говорили про САМОСТІЙНІСТЬ України, а не про незалежність? І яке то має значення, хіба так важливо, як казати? «Какая разница…», – кажуть байдужі скептики.

Давайте звернемося до джерел, до висновків фахівців, лінгвістів і політологів, лікарів і психіатрів і тоді побачимо, де захована таємна зброя духовної війни.

*   *   *

Наведемо цитати відомих політичних і громадських діячів нашої новітньої історії:

«Будіть віру в прийдешнє, в Українську Самостійну державу, в якій не буде місця ні для визиску людини людиною, ні для національного гноблення, ні для затиску вільної думки, в якій український нарід буде свобідним господарем на своїй землі і по своїй волі».

Андрій Мельник,
Провідник ОУН у 1938-1964 рр.
(«Український націоналізм», 1935 р.).

Відомий український громадсько-політичний діяч Д. Дорошенко згадував, як під час особистої зустрічі гетьман Павло Скоропадський запевняв, що його метою є побудова в Україні міцної самостійної національної держави.

30 жовтня преса опублікувала заяву прем`єр-міністра Ф. Лизогуба про те, що новий уряд всіма силами відстоюватиме самостійність та суверенність України.

3 листопада відбулась його зустріч на ст. Скороходово на Полтавщині з отаманом Всевеликого Війська Донського генералом П.Красновим.

У приватній бесіді вони обговорили сучасну політичну ситуацію і шляхи боротьби з більшовиками. У спогадах П. Краснов так передав слова П. Скоропадського:

«Здесь, на Украине, мне пришлось выбирать – или самостийность, или большевизм, и я выбрал самостийность. И право, в этой самостийности ничего худого нет. Предоставьте народу жить так, как он хочет...»

Цікавий документ потрапив у фонди Волинського музею-скансена. Це Присяга вояків   УПА. Читаємо мовою оригіналу: «…Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу, від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу».

Отже, більшість джерел пишуть, що наші українські діячі, державотворці і вояки писали і бачили неньку-України як САМОСТІЙНУ державу, а не НЕЗАЛЕЖНУ. Що в цьому сховано, що криється у такому легкому і прихованому словосполученні?

Вчені довели, що слово – є зброєю. Словом можна не тільки ранити людину, а й здатне принизити, відбити бажання творити, здобувати перемоги. Необережне грубе слово може навіть убити. Згадаємо вірш Лесі Українки:

Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так гостро іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?

Ти, моя щира, гартована мова,
Я тебе видобуть з піхви готова,..

Слово, моя ти єдиная зброє,..

Месники дужі приймуть мою зброю,
Кинуться з нею одважно до бою...

(1896 р.)

Окрім того, ми думаємо словами, висловлюємо побажання (навіть подумки) собі та іншим також словами, мріємо, плануємо... Тож наше життя і здоров’я залежать від чистоти наших думок, правдивих і добрих слів. Грубі лайки, прокльони, інші словосполучення з негативним змістом згубно діють на здоров’я, як тих, кого проклинають, так і тих, хто проклинає.

Йдемо далі. Звертаємось до Біблії. (Євангеліє від Іоана, 1, 1 – 17):
«1 Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог».

Ми знаємо ці слова і часто їх повторюємо. Але устами свого Пророка-Кобзаря Україна повторює:

«Ну що б, здавалося слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива…».

Очевидно, - зазначає український дослідник Сергій Піддубний, - першою мовою білих людей була саме та, яку ми сьогодні називаємо українською. Це мова Творця життя на землі, у ній закодована філософія Вищого розуму.

Образ і слово мають магічну силу, щоб осягнути суть речі.

Генетики довели, що послідовність хімічних «літер» коду спадковості має смисл, логічно вибудовану програму зародження і розвитку нової біологічної системи. Це приблизно те, що в перших рядках Біблії назване Словом («споконвіку було Слово...» тобто програма). Причому програма, – зазначає Юрій Канигін, – це дуже складна як за змістом і структурою, так і за технологією реалізації. Людина так зробити не може. Тим паче не може вона з’явитися випадково, «сама по собі». Молекула ДНК є мікроскопічною „книгою” з напрочуд складним і глибоким смислом – очевидний слід Вищого Розуму, який (слід) вдалося розгледіти генетикам лише в ХХ столітті.

В українській мові, що не слово, то діамант і кожне слово є базою для дослідження і розкриття його первісної таємничості.

Слова з негативною, руйнівною енергетикою, доводять вчені, були притаманні, насамперед, мовам войовничих кочових народів, які не нагрівали місця для себе, постійно загарбуючи землі сусідів. Грубими лайками, матірщиною й криками вони залякували свої жертви, а ще більше постійно «підігрівали» себе, розпалюючи в своїх душах зверхність, лють і ненависть до народу, який прагнули підкорити.

У народі недаремно кажуть: «Слово сім хвороб лікує». Наші далекі пращури вірили у надзвичайну енергетичну силу та наснагу слова. Але ця віра міцна й сьогодні. Замовляння – це високе мистецтво образного слова, воно викристалізовувалось з покоління в покоління, як поетичне дійство. Той, кому довірено лікувати замовлянням, мусить мати особливий голос, чітку мову, чистоту помислів, сподівань і прагнень. Замовляння, власне, сюжети і майстерність останніх, передаються, як правило, спадково. Таємниці замовлянь зберігаються як велике багатство роду та родоводу. Ясновидці, характерники, чарівники глибоко переконані, що словом можна позитивно впливати не лише на людину, а й на Сонце, Небо, Воду, Землю, Вогонь, на добру й хижу тварину, люті стихії та злі-презлі природні сили, що стають перепоною в життєдіяльності людини.

А яку неймовірну життєдайну силу мають українські колискові, народні пісні! Спостерігаючи за такими явищами, науковці, медики почали застосовувати у сучасній лікувальній практиці слово. Наприклад, головний лікар Інституту метафізичних досліджень Олександр Філатович створив власну методику лікування Живим Словом. Читаючи спеціальні тексти, створені лікарем, людина починає виліковуватися, зникають хронічні захворювання. «Я зробив висновок: чиста, світла українська мова – це інформація, яка є гармонійною, життєстверджувальною, життєдайною! А брудна інформація – це та, котра призводить до руйнування основних принципів еволюційного розвитку», – доводить Філатович.

Далі пішов луцький медик-практик Олександр Харченко. Він виявив цікаву закономірність: «нешанобливе ставлення до рідної мови... скорочує життя». Звичайно ж, перша реакція на таке твердження – це подив i, м’яко кажучи, недовіра. Проте дослідник має свої аргументи. «Медицина досі не може з’ясувати, для чого у людини біля горла є маленька вигнута кісточка – під’язикова. Давнi китайці стверджували, що до неї iнформацiйно під’єднані всі м’язові системи організму. Отож, під’язикова кістка своєрідно зав’язує на собі рефлекторні процеси, бо відчуває вібрацію Землі та м’язів. I вібрує вона відповідно до території проживання людини. Через ці специфічні особливості диво-орган бере участь у мовному процесі», – розповідає Олександр Харченко.

– Я порівняв збільшення кількості російськомовних в Україні зі збільшенням смертності українців,-говорить волинський медик.- I замислився: чому тривалість життя українців чи не найменша в Європі? Причина у суржику, яким вони спілкуються. Виходить, що людина ламає рідну мову, а відтак ламає й тіло.         Про те, що язик – це друге серце, казали ще давньокитайськi цілителі. Тибетська та індійська медицини довели, що діабет – це саме проблема кривомовностi. Тому діабетикам лікар радить послухати свою мову через диктофон i виміряти рівень цукру в крові. Потім вголос потрібно почитати Лесю Українку, Івана Котляревського, Тараса Шевченка чи Івана Франка i ще раз виміряти рівень цукру у крові. Результати вражають! На позитив.

Тому медик радить користуватися рецептом від науки сенсфізіологіки: говоріть українською в Україні, французькою – у Франції, і т.д., говоріть діалектом свого краю й вилікуєтеся: хто від раку, хто від діабету, хто від серцевих проблем, хто від гіпертонії тощо. Повірити в це – складно. Але скористайтеся – це «не болить».

Тож, як радить Олександр Харченко, завдяки мові співвібруйте з прошарком тоненької холодної кірочки на палаючій планеті, яка дає можливість нам жити й захищає нас. Адже, говорячи українською мовою мовою в Україні, ми вже співвібруємо не лише з тереном, а й із будинком чи з деревом, що теж захищають нас…

Був телевізійний сюжет, що показав результат терапії після правильного прочитання тексту рідною мовою. Його наукова доповідь на симпозіумі у Варшаві у 2004 та у 2013 роках з цього питання стала відкриттям.
Тож, щоб бути здоровими, говоріть українською i спiввібріруйте з рідною землею! Отже, ми переконались, що СЛОВО є потужною зброєю, як у місцевому так і в глобальному значені. Іван Франко говорив: «Скільки мов ти знаєш – стільки ти людина». Та головне пам’ятати, що рідна мова – наш захист, необхідний для міцного здоров’я та нормальної життєдіяльності.

Але набір слів, який ми використовуємо – є потужнім інструментом, самопрограмування, яким ми щодня, щохвилини і кожну мить творимо самих себе; застосовуємо. Ми навіть не помічаємо; який відповідальний він за все, що відбувається в нашому житті. Відповідальний інструмент самопрограмування, який ми застосовуємо на автоматі, нерідко безтурботно і дуже часто бездумно, робить свою добру, або чорну справу.

Як говоримо – так і живемо. Що заявляємо, те й маємо.

Слова – це одяг наших думок, і енергія слів має ще більш щільну структуру. Ця енергія в рази швидше формує матерію (в порівнянні з енергією думки). Доказів тому наведено безліч.

Олександр Харченко не один. Варто згадати ще одного німецького лікаря психотерапевта - Носсрат Пезешкиана. Він також виявив (а потім навчився знешкоджувати) слова, які програмують хвороби тіла. З часом Пезешкиан переконливо довів, що ці руйнівні слова присутні в лексиці всіх людей.

Немає жодної людини, яка б вбереглася від слів-паразитів, які:

• програмують хвороби,
• матеріалізують їх у тілі,
• не дозволяють їх зцілити.

Ці слова доктор Пезешкиан об’єднав назвою «органічна мова». Тобто, гній, який, мов корозія», роз’їдає наше тіло. Це слова і вирази, які безпосередньо впливають на фізіологічні органи людини. Це по-справжньому небезпечна і руйнівна енергія, здатна підірвати навіть найміцніший організм.

Слова-руйнівники віртуозно замасковані, що навіть не віриться, в їх шкідливість. Наприклад:

• лопнуло моє терпіння,
• я вже голову зламав,
• щось мене гризе,
• сидить у мене в печінці (щось, хтось),
• мені перекрили кисень,
• не перетравлюється (щось або когось),
• всі соки з мене вичавили,
• багато крові мені попсували,
• чхати я хотів,
• набридло до нудоти,
• просто ножем по серцю,
• мене вже колотить (трясе),
• ситий по горло,
• заганяли мене до смерті,
• побувай в моїй шкурі,
• тиснуть на мене…

І так далі. Нам здається, що вживаємо яскраві порівняння, метафори, а насправді віддаємо своєму тілу такі чіткі команди, що воно їх навіть і не сміє не виконати. І виконує.

Спочатку людина включає слова-руйнівники в свою активну мову (закладає програму конкретної хвороби), і тільки потім вона виникає. І не яка-небудь хвороба, а точно та, яка була заявлена. І ось ще що помітно: створивши хворобу, слова-руйнівники ще більше вкорінюються в активній мові, і зовсім не для того, щоб про хворобу повідомляти (сигналізувати).

Завдання слів-руйнівників інше – підтримати хворобу, дати їй можливість «жити і процвітати». Це зрозуміло: органічна мова – самостійна психічна програма, і в неї цілком обгрунтована місія: підтримувати те, що створено.

Дуже точну назву, що відображають суть: «слова-кайдани», обмежують у свободі, в можливостях, в праві дано кожному від народження: одержувати від життя все найкраще несуть «слова-кайдани». На щастя, їх не так багато, і не треба особливих зусиль, щоб очистити від них мову. Досить просто знати, що вони складаються з чотирьох основних кланів.

1. «У МЕНЕ НЕ ВИЙДЕ». Слова, за якими дуже зручно сховатися, причаїтися і НЕ виконати свою унікальну життєву місію:

• не можу,
• не вмію,
• не впевнена,
• не вийде,
• це вище моїх можливостей (сил),
• не можу обіцяти,
• від мене не залежить,
• Не візьму на себе таку відповідальність.

2. «Я не гідний (-на)». Шанувальники слів клану «Я не гідний» бояться отримувати адекватні винагороди. І щоб не допустити до себе блага, які так і ломляться до них у двері, вони споруджують такі загородження, що перелізти через них зась …

3. «НЕ ХОЧУ, АЛЕ ЗМУШУЮТЬ». Цим чітко заявляємо собі і один одному: «моє життя – безпросвітна кабала».

4. «НЕМОЖЛИВО». Їх вживання забирає кисень у всього, що називаємо мрією.

Кандальні слова (так само як і слова з розряду «органічна мова») значно зменшують швидкість продуктивної домінанти. А це, зрозуміло, знижує швидкість руху до мети.

Тепер ми підійшли до початкової формули нашої теми: самостійна чи незалежна?

Як бачимо із прикладів медиків-професіоналів, що одним із основних чинників нашого здоров’я є мова. Луцький лікар-практик Олександр Харченко науково довів, що саме рідна мова зцілює від багатьох хвороб.

Він радить вживати якомога менше слів із «не». Зокрема, напередодні святкування Дня Незалежності України, професор нагадує, що українці завжди прагнули до Самостійності, а не до Незалежності.

«Наші вороги назвали День незалежності, а не Самостійності усупереч висновків фахівців і науковців, – розповідає Олександр Харченко. -Відомо, що у підсвідомості звучить «залежна Україна», «день залежності».

Відомий журналіст і політолог Віталій Портников так і сказав, що у 1991 році ми не стали «незалежною» державою. Ми просто змінили назву: з УРСР і стали називатися – Україною, поміняли герб, прапор, гімн. Все решта так і залишилося. Навіть ті самі перші секретарі райкомів і обкомів партії КПУ спокійно знову вмістилися у своїх насиджених кріслах Перших, у тих самих кабінетах. Тільки назву змінили на голів адміністрацій. Ми стали залежні від, так званого, «старшого брата», від його газу і сировини, від його рубля та ідей на «перестройку».

Наука психологія встановила, що частка «не» підсвідомістю людини не читається зовсім! А тому, всі (!) дії людини формує домінантне слово (без «не»). Наприклад. Кажеш дитині «не лізь в калюжу», але вона лізе. Кажеш дитині чи людині «не бери», а вона - бере (бо ти даєш саме таку команду!).
Лікар радить не вживати слова з «не», особливо такі, які без префікса чи частки несуть негативне значення. Наприклад: «не цурайтесь роду» (бо сприймається підсвідомістю «цурайтесь роду», «Ще не вмерла Україна» (сприймається навпаки) і тому подібно. І саме через це ми маємо багато проблем і занепад у державі, справжню руїну. «І не один я, а й багато патріотів України знали про страшну силу слова – «незалежність». Але комуністична більшість «підкинула» ось таку повільну бомбу для українців», – говорить Олександр Харченко.

Українців, щороку напередодні національного свята, зомбують словом «незалежність». Хоча нас, українських патріотів, називали ще при совєтах - «самостійниками!» В усі часи свідомі українці боролися за свободу своєї держави, за Вільну, Самостійну Україну! (А не за Незалежну Україну)» про що переконливо свідчить навіть Присяга вояків УПА.

Отже, за допомогою інформаційного впливу на людську підсвідомість, можна з легкістю керувати як людиною, так і групою людей. Вчені постійно працюють над різноманітними теоріями не лише для того, щоб товар купувався чи не купувався, а для того, щоб запобігти якомусь масовому заворушенню чи навпаки створити його. Використання різноманітного технічного оснащення всіляко їм у цьому допомагає. Про це нам нагадував Дмитро Томіленко.

Не секрет, що проти України йде неоголошена війна. Давно. Коли стріляють на Сході, то такі дії можна віднести ще до «кам’яного віку». Людство знає величезну різноманітність способів бойових дій. Директор Інституту метафізичних досліджень, головний редактор журналу «Перехід-1У» Ігор Каганець звів їх до семи основних видів.

Сьомим — фундаментальним, найвищим рівнем ефективності володіє духовна зброя. Її могутність полягає у спотвореному висвітленні не поточних подій чи історичних процесів, а у накиданні збочених життєвих цінностей, у викривленні уявлень про саму природу видимого і невидимого світу, про добро і зло, життя і смерть.

Розірвана нитка матриці, відірвані від своєї пуповини. А безсмертний Тарас попереджував: «хто матір забуває, того Бог карає». Так ми й «караємось, мучаємось але не каємось…». 29 років живемо нібито у своїй державі, як кажемо – «незалежній». У 1991 році мали найкращі стартові можливості в побудові СВОГО РАЮ. А опинилися на краю безодні, найгірші показники у Європі за життєвим рівнем, заробітної плати, тривалості життя і т.п.

Ми пережили три революції: на Граніті, Помаранчева і революція Гідності. Пролито ріки крові, з почестями поховали найкращих синів і дочок. А стало ще гірше. «Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають…», – писав Т.Шевченко.

Його пророчі слова актуальні і в наш час, тому і звертаюся до них і цього разу.

В поемі «Юродивий» про тиранію царя і його сатрапів та байдужість мільйонів, їх пасивність в боротьбі за свою свободу Тарас Григорович писав: «Коли діждемося Вашингтона З новим і праведним законом? А діждемось-таки колись».

73 відсотків виборців України у 2019 році вважали, що нарешті діждалися свого «Вашингтона» і вибрали із 39 кандидатів ЗЕленського. Але через рік його керування виявилось, що він справжній «зелений», як у політиці так і в суспільно-громадському житті.

Олександр Середюк,
письменник і публіцист,
доктор філософії.
0503788524