Музейні працівники Волині

сердечно вітають

знаного краєзнавця та музейника,

старшого наукового співробітника

Затурцівського меморіального музею

В’ячеслава Липинського

Віталія Григоровича Кушніра

з 70-річним ювілеєм

та зичать міцного здоров’я, довгих років життя,

творчої наснаги для подальшого

дослідження та популяризації життя і діяльності

В’ячеслава Липинського та його родини,

плідної праці на ниві

музейництва та історичного краєзнавства Волині!

Довідково:

Народився Віталій Кушнір у Затурцях, у великій селянській родині Григорія і Надії Кушнірів, де вже був сьомим з дітей. Дитинство, як у кожного, народженого незадовго по закінченню війни, було босим і не завжди ситим. Скибка хліба, посипана сіллю, кухлик молока – і бігай собі цілий день з ровесниками по дорозі, де пилюки по кісточки, здіймай куряву аж до небес. До першого класу прийняли, коли ще не було й семи років. Та разом із навчанням у школі почались і «пастуші університети»: спочатку гуси, потім – корови. Теж своєрідна пастуша наука.

У школі навчався добре, особливо цікавили точні науки, тому після успішного закінчення Затурцівської десятирічки вступив до Львівського сільськогосподарського інституту на факультет механізації. Отримавши диплом, за скеруванням поїхав на Волинь, у Турійськ, до ріки дитинства Турії. Трудову діяльність розпочав інженером-інспектором районного управління сільського господарства. Після одруження і народження дочки був призваний до війська: служив рядовим у залізничних військах на півночі Росії.

Повернувся до цивільного життя вже на Прикарпатті, звідки родом дружина. Там працював головним інженером колгоспу, інженером-проектантом Дрогобицького комплексного відділу науково-дослідного і проектного інституту УкрДІПроНДІнафта. Тоді ж привіз у Затурці новину: виявлене родовище газу неподалік рідного села будуть розробляти. Вже на посаді головного інженера радгоспу «Правда» (Затурці Локачинського району) їздив до Кабміну за дозволами газифікувати державне насінницьке господарство у рідному селі.

Потім працював заступником голови Локачинської районної державної адміністрації, деякий час знаходився у статусі безробітного. І нарешті – робота, яка стала частиною змісту його життя: музейна справа. Такій несподіваній зміні занять послужила громадська діяльність, до якої чоловік був небайдужим. Ставши одним з організаторів осередку Руху в рідному селі, активно боровся за утвердження української незалежності, разом з однодумцями відновлював символічну могилу В’ячеслава Липинського, впорядковував територію колишнього польського цвинтаря, проводив мітинги та вечори пам’яті видатного земляка. А так як зацікавлення історією було з дитинства (зимовими вечорами в родині любили читати художні твори на історичну тематику), то доля вказала на шлях, яким повинен був іти далі.

Двадцять чотири роки Кушнір В. Г. працював на посаді завідувача відділу Волинського краєзнавчого музею, з них понад вісім – очолював колектив ентузіастів, які брали участь у створенні Затурцівського меморіального музею В’ячеслава Липинського.

На посаді завідувача закладу організовував постійне вдосконалення тематичної структури експозиції, поповнення і збереження музейних фондів, проведення різноманітних культурно-мистецьких заходів та впорядкування музейної території.

Віталій Григорович – зацікавлений, скрупульозний дослідник, автор багатьох науково-популярних статей, активний учасник історико-краєзнавчих конференцій, блискучий лектор та екскурсовод, гостинний господар музейного закладу. Він великий трудівник не лише в інтелектуальній царині, а й на полі, в саду, бо не боїться найчорнішої роботи як істинний хлібороб з діда-прадіда. Людей захоплює його безкорисливість, справедливість, щирість і доброзичливість. Часто відвідувачі музею подивовані високим інтелектом, ґрунтовними знаннями, його багатою, образною мовою. Іноді спадає на думку висновок: оце і є взірцевий керівник.

А ще Віталій Кушнір – активний член Всеукраїнського об’єднання «Свобода», невтомний просвітянин, організатор та учасник художньо-мистецьких заходів і мандрівок музейним колективом пам’ятними місцями України. Майстерно віршує, бо любить і відчуває рідне слово.

А як до цього додати, що він хороший сім’янин, авторитетний батько (обоє дітей закінчили школу із золотою медаллю), улюблений дідусь п’ятьох онуків, доброзичливий родич та дбайливий господар ошатної садиби – то портрет буде майже довершеним. А грамоти, дипломи, відзнаки – це вже другорядне. Доля відміряла йому уже чимало віку, проте швидка хода, впевнені рухи, блискуча пам’ять, гостре перо, плани стосовно удосконалення та перебудови експозиції музею, нестримне бажання пізнавати, натхнення у праці свідчать про ще довгі життєві дороги попереду.

Наталя Гатальська

________________________

Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2021 рік / Упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк : «Терези». С.219–221.