| Головна » Статті » Любомльський краєзнавчий музей |
ЕТНОГРАФІЧНА ЕКСПОЗИЦІЯ ЛЮБОМЛЬСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
|
Ірина БУРКО
(м. Луцьк)
ЕТНОГРАФІЧНА ЕКСПОЗИЦІЯ
ЛЮБОМЛЬСЬКОГО
КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
Любомльський краєзнавчий музей є науково-освітньою та науково-дослідною установою, сховищем пам’яток матеріальної й духовної культури. Головним його завданням є дослідження, вивчення та пропаганда історії, культури і природи краю; виявлення, збір, облік, збереження та показ через музейні форми роботи – експозицію, виставки, друковані видання і науково-освітні заходи, пам’яток духовної та матеріальної культури Любомльщини [1, 1].
Офіційно Любомльський краєзнавчий музей, був відкритий 28 травня 1973 року. Створювався він, як громадський заклад. Велика заслуга у цьому краєзнавця та музейного активіста Дмитра Олександровича Остапюка, а також його сина Олександра Дмитровича Остапюка, який нині є директором установи. У 1976 році музею за його активну музейну і пам’яткоохоронну роботу було надане звання «Народний». З 1993 року Любомльський краєзнавчий музей став державним. Музей розташований у центрі міста на 3-му поверсі адміністративного будинку за адресою: 44300, Волинська обл., м. Любомль, вул. Незалежності, 33 [3, 2].
Експозиція музею складається з таких тематичних розділів: природа, археологія, середньовіччя, етнографія, новітня історія. Загальна площа музею становить 209 м. кв. Окремо виділено приміщення для виставкового залу. Фонди музею нараховують понад 20 тис. експонатів основного і близько 4 тис. до поміжного фонду. Це – речові, образотворчі, декоративно-ужиткові, писемні, природничі джерела, фото-, фоно-, кіно-, відеодокументи та інші матеріали [2, 1].
Музей має значну збірку етнографічних матеріалів, частина яких представлена в стаціонарній експозиції. Проте у зв’язку з недостатніми експозиційними площами в одному залі розміщено дві теми: етнографія та середньовічна історія немає можливості представити значну частину музейних предметів, які зберігаються у фондах.
Етнографічна експозиція є постійнодіючою, була створена у 1973 році до відкриття музею. Під час третього переоформлення експозиції у 1998 році були внесені зміни, доповнення новими матеріалами. Хронологічні межі етнографічної теми охоплюють період від 1930-х років аж до сьогодення. Принцип побудови експозиції змішаний. Методику по дачі експонатів визначити важко. Вони розміщені без певної системи, що в значній мірі викликано, як уже зазначалося, недостатніми експозиційними площами.
Розглянемо етнографічний матеріал за основними класифікаційними ознаками. В музеї експонується за матеріалом виготовлення : дерево, тканина, метал, кераміка; за призначенням – предмети побуту, транспортні засоби, знаряддя праці, обрядова атрибутика, вбрання одягового та інтер’єрного призначення.
Центральним образом експозиції є реконструкція інтер’єру селянської хати, яка підсилює показ етнографічних пам’яток збірки музею.
В експозиції представлені гончарні вироби: глиняні чорнолощені миски, глечики та глеки, «двійнятка», сковорідка «ринка» та ін. Серед предметів побуту слід виокремити: дерев’яне решето, цеберка, масниця, діжка, дерев’яні ночви для замішування тіста і для прання.
Широко показані знаряддя сільськогосподарського виробництва, серед них: дерев’яний віз, однотяглове та двотяглове ярма, в яких запрягали волів для обробітку ґрунту, кінський хомут, дерев’яна соха для оранки землі, залізний серп та ціп для молотьби зернових культур, жорна, дярганка для обробки начісок льону, рубель, козуб, плетені кошики тощо.
Найбільш повно в експозиції представлено ткацтво і вироби ткацького ремесла. Це – знаряддя ткацького виробництва, зокрема, ткацький верстат-«кросна», на якому жінки ткали полотно; сукач, котрий використовували для сукання ниток; станок для намотування ниток; ковороток-«коза»; «стояк» для прядіння ниток та ін. Експонується український народний одяг – волинські костюми жіночого та чоловічого національного вбрання, зокрема, вишиті лляні сорочки, спідниці, столи, а також різноманітні жіночі прикраси. Представлені як ткані, так і вишиті рушники. Основною технікою вишивання є хрестик та занизування. Переважають червоні та чорні кольори, з рослинним та геометричним орнаментом. В етнографічній збірці презентований старовинний рушник «1828» року із підписом на діалекті «ручник Оксини». (В давнину в українській традиції рушники називали ручниками, тобто назва походила від «витирати ручки»).
В експозиції частково розкрито духовну культуру волинян. Унікальним експонатом є різдвяна шопка, у якій розміщено 16 фігурок (30-х роки ХХ століття). До війни з такими шопками чоловіки та жінки на Любомльщині ходили колядувати, розігруючи сценки лялькового театру під різдвяні пісноспіви.
Музичні інструменти представлені дерев’яною лірою. На ній грали та співали лірники, аби заробити собі на хліб. Підсилює сприйняття пам’ятки світлина, на котрій зображено лірників біля церкви (м. Любомль, 1930-і роки).
У розкритті теми експозиції, як допоміжний, широко використано ілюстративний матеріал, зокрема копії фотографій з Волині початку XX століття: «За терницею», «За прядкою», «За ткацьким верстатом», а також світлини: «Жіночий святковий одяг» та «Весільний одяг молодої з с. Бережці».
Для ширшого залучення до наукового вжитку етнографічних матеріалів з фондів музею практикується створення етнографічних виставок ( стаціонарних і пересувних), які викликають незмінний інтерес у відвідувачів. Так, зокрема, у 2004 році було створено дві етнографічні виставки: до Дня міста у Любомлі і на творчий звіт Любомльського району у м. Луцьку; у 2011 році – «Етнографічну виставку до Дня Святого. Юрія», у 2012 році – «Рушники і вишиванки – обереги українців» [2, 2]. Вишиті й ткані рушники, крайки, допоміжні матеріали, які подані в експозиції чи зберігаються у фондах, використовуються й для підготовки інших тимчасових виставок.
Серед шляхів надходження експонатів до музею можна виділити: дарунки, закупка експонатів, збір під час науково-пошукових експедицій та ін. Так, наприклад, рідкісний експонат – різдвяна шопка була передана до музею Іваном Климовичем, жителем Любомля; дерев’яна ліра подарована директором школи с. Гупали; рушник 1828 року, придбаний на початку 1970-х років. У 1990-ті роки разом з Волинським краєзнавчим музеєм була організована етнографічна експедиція Любомлем, яку очолював П. Кондратюк. Сьогодні Любомльський краєзнавчий музей практикує одноденні експедиції, спрямовані на виявлення та збір нових етнографічних матеріалів.
Аналіз етнографічної експозиції Любомльського краєзнавчого музею дозволяє зробити ряд висновків і методичних пропозицій. Складність представлення повноти етнографічної збірки в експозиції пов’язана в першу чергу з відсутністю окремого експозиційного залу і браком експозиційних площ. Вважаємо, навіть у таких складних умовах, можна знайти вихід. Вирішення цієї проблеми полягає у більш раціональному підході до побудови експозиції, виборі певної системи показу експонатів (за колекціями, призначенням, місцем виявлення, інше) при розроблені наукової концепції тематичної етнографічної експозиції.
Ключовим елементом етнографічної експозиції є реконструкція інтер’єру селянської хати, що безперечно підсилює ефект сприйняття етнографічного матеріалу. Проте, варто було би не лише відтворити селянську оселю, а й ширше розкрити в ній характерні риси селянського побуту, ввівши для цього допоміжні об’єкти. Наприклад, використати манекени. Показати чоловіка за роботою біля предметів сільськогосподарського виробництва, дідуся, який грає на лірі, дівчину, яка сидить біля печі та вишиває рушники; а також – дитину, яка бавиться іграшками тощо. Також – відтворити елементи селянського двору (тин з лози та ін.).
При розкриті теми експозиції варто було б використати технічні засоби. Екскурсія могла б супроводжуватися звуками ліри. Використати світлові ефекти (наприклад, жевріння вугілля у печі, освітлення «ранок-день-вечір»), які б оптимально відтворювали атмосферу українського села. Збагатити експозицію ілюстративними матеріалами (творами живопису, світлинами, фотокопіями, тощо).
Отже, Любомльський краєзнавчий музей – це спеціалізований, культурно-освітній заклад, який займається вивченням, збором та популяризацією історико-культурної спадщини краю. Важливе місце в його експозиції займають пам’ятки етнографічної колекції, що демонструють культуру, звичаї та побут місцевого населення.
____________
1. Довідка про стан музейної справи і пам’яткоохоронної зони Любомльського краєзнавчого музею від 17 листопада 2008 р.
2. Звіт про роботу Любомльського краєзнавчого музею за 2012 рік.
3. Остапюк О. Про створення і діяльність Любомльського краєзнавчого музею / О. Остапюк // Волинський музей: історія та сучасність : Наук. зб. – Луцьк, 1999. – Вип. ІІ. – С.72–74.
________________________________
Минуле і сучасне Волині та Полісся. Народна культура і музеї. Науковий збірник. Випуск 44. Матеріали Четвертої Всеукраїнської науково-етнографічної конференції, присвяченої 80-річчю від дня народження Олекси Ошуркевича, 16-17 квітня 2013 року, м. Луцьк. Упоряд. Є. І. Ковальчук, Л. А. Мірошниченко-Гусак. – Луцьк, 2013. – С. 70-72.
|
|
|
|
|
| Переглядів: 1223 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |