Є дати, які не викликають у наших душах нічого іншого, окрім жалю, болю та співчуття. До таких належить річниця аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Трагедія, в епіцентрі якої опинилась Україна, стала ознакою і виміром людського горя, людської долі, людського життя. 26 квітня виповнилося 30 років з дня тієї великої біди, що і сьогодні щемом відгукується в наших душах.

   У Торчинському народному історичному музеї імені Григорія Гуртового відбувся захід-спомин «Мужність і біль Чорнобиля», присвячений подіям і наслідкам трагедії. Участь у ньому взяли ліквідатори наслідків аварії з Луцького району: Федір Рузак, ліквідатор ІІ категорії, голова районної організації «Спілка Чорнобиль», Леонід Мазурок, ліквідатор ІІ категорії (с. Шепель), Сергій Щербюк, ліквідатор І категорії (смт. Торчин). Вони розповідали учням 9 – 11 класів Торчинської ЗОШ імені С. Гнатюка про свою участь у приборканні небезпечного Чорнобильського атому.

   Починався ж захід переглядом тематичного фоторяду й розповіддю автора цих рядків про історичне минуле Чорнобильщини, а також про будівництво АЕС і міста енергетиків Прип’яті, яке відбувалося у 1970-х – першій половині 1980-х рр. Окрема частина розповіді стосувалася причин та ходу аварії, а також наслідків, які вона мала для України і всього людства. Присутні з особливими переживаннями слухали про трагедію довкілля, місцевих жителів, цинічний злочин радянської влади, яка приховала наслідки катастрофи. Тематичні частини презентації вдало доповнювалися музичними композиціями, які під керівництвом викладача Олени Сасюк виконали учні Торчинської ДМШ, а також декламацією віршів екскурсоводом Аллою Сахнюк.

   Згадували у цей день і про ліквідаторів, що протягом 30-ти років пройшли небезпечною радіоактивною землею. Хвилиною мовчання вшанували пожежників, які ціною життя з перших миттєвостей аварії боролися з вогнем четвертого енергоблоку і зуміли врятувати світ від ще більшої біди. А протягом 30 років близько шести сотень тисяч ліквідаторів залишили там частинки свого здоров’я, перебуваючи у небезпечних 30-ти та 10-ти кілометрових зонах.

   Варто відзначити, що в залі, де відбувався захід, була оформлена виставка фотографій за результатами поїздок у Чорнобильську зону. На них можна побачити масштаби запустіння колись багато заселеного куточка Українського Полісся. Це й була тема розповіді співавтора виставки, знаного в районі поціновувача фотомистецтва Світлани Зозулі, яка, до того ж, представила слайд-фільм про дітей мертвого міста Прип’яті.

    «Молитва за Чорнобиль», що лунала наприкінці заходу, підсилила надію на оновлення краю й убезпечення від подібного в майбутньому. Але для цього, як мінімум, потрібно, щоб влада все таки дослухалась до уроків Чорнобиля.

О.Мельник, директор музею