Художній музей у Луцьку – це пам’ятка XVII-XVIII століть. Її використовували за різними призначеннями. А в радянський час там взагалі мешкали люди.

Історія проблеми

Як розповіла Волинським Новинам завідувач Художнього музею відділу Волинського краєзнавчого музею, заслужений працівник культури України Зоя Навроцька, 1973 року, пристосувавши приміщення під Художній музей, у ньому відкрилася перша експозиція. Відтоді капітального ремонту у приміщенні не робили. Не було й кімнат для наукових працівників установи, інших зручностей. Насамперед, там не було води, вбиральні, і, зі слів Зої Михайлівни, приміщення безкінечно тріщало, осипалася стеля і пам’ятка архітектури руйнувалося на очах.

«Косметичні ремонти не давали жодного доброго результату, а лише відтягувалося вирішення цих проблем. Тривалий час ми забілювали фрагменти поцвілої стіни, або осипаної штукатурки. Власними силами затиньковували, ретушували. Приміщення було в катастрофічному стані. Й останні роки роботи музею бувало, як приходили вранці на роботу, то з картин витирали не просто пил, а іноді цілі клапті штукатурки відвалювалися від стіни й потрапляли на твори мистецтва», - ділиться спогадами пані Зоя.

Крик про допомогу

Оскільки це пам’ятка національного значення, питання про капремонт Художнього музею обговорювали на державному рівні дуже давно – десятки років. І хоча з 2000-ого року ми щодня бачили руйнації, збільшувалася вологість, з’явився грибок на стінах, а для творів мистецтва це дуже небезпечно, та ніхто не реагував на загрозу.

«Багато було обіцянок і ми тішилися ними. Перед відзначенням Дня музею, 18 травня, ми жартували, адже щороку приходили журналісти і ми їм розповідали хороші новини про майбутній ремонт. І так з року в рік. Проте становище лише погіршувалося. Ми були вимушені змонтувати експозицію і перевести її у Волинський краєзнавчий музей. Хоча і після демонтажу експозиції ми ще робили у тому приміщенні виставки, акції, працювали в екстремальних умовах», - каже Зоя Навроцька.

Під час ремонту двері мало не звалилися на робітника

Приміщення не просто побілили. У ньому змінили все. Коли я побачила, що будівельники вирвали вікна, повикопували ями, позривали підлогу ще до фундаменту князівських часів, мене пройняв жах. Боялася що не побачу кінець цього ремонту. Настільки масштабними мали б бути зміни. З’явилося і багато серйозних проблем. Навіть самі будівельники, проектанти, які займалися реставрацією, вони не підозрювали скільки там труднощів. Лише коли зняли верхній шар штукатурки, вони побачили ту катастрофу. Бо цегла повипадала, все валилося. Навіть, розповідали будівельники, що коли дістали одне вікно, то зламалася несуча конструкція. Двері мало не впали на робітника.

Це справжній порятунок музею

Будівельники зробили фантастичну мистецьку роботу. Всі наші старі приміщення укріплені такою сіткою, яка тримає стару штукатурку і не дає «роз’їхатись» склепінням.

Було зроблено багато, а головне - сучасну систему вентиляції. Рік ремонтується музей, але вже на сьогодні вологи на стінах немає. Тобто, будівельники встановили найсучаснішу систему осушення стін. Майже на кожній прикріплений спеціальний прилад, який на підвищення вологи в приміщенні включатиметься автоматично.

Про таке не мріяв ніхто й ніколи. Це справжній порятунок музею. Пристосовані стали зали для музею. Тобто розумно використана площа. Щось замурували, щось відкрили - рух відвідувачів із зали в залу зробили правильним. Облаштували приміщення для наукових працівників, гарно опалюється в музеї. Вода і зручності теж з’явилися.

Твори мистецтва постануть у новій красі

Але головне - експозиція. Доки тривав ремонт, ми готували тематико-експозиційні плани, експлікації, реставрували окремі твори експозиції, «одягнули» їх в нові рами, замінили підрамники. Адже багато творів мистецтва ще були в рамах радянських часів. Ми «одягаємо» картини і самі милуємося цій красі. Глядач, який прийде до нас, він зустрінеться із давніми, відомими полотнами, але вони постануть перед ним у новітній красі. Побачить навіть твори, які з’явилися у нас не так давно, завдяки митниці, яка передала нам конфісковані твори мистецтва. Я сподіваюся, що наш музей виправдає ті зусилля і принесе багато радості лучанам.

У день відкриття Художнього музею відзначатимуть ще й ювілей

Плануємо відкриття Художнього музею після реконструкції вже у грудні. Можливо на Миколая, а то й раніше. Запросимо інтелігенцію. До речі, відкриття музею співпадає із відзначенням 40-річчя музею. 6 листопада у Волинському краєзнавчому музеї ми відзначили цю подію, а з відкриттям реконструйованого приміщення – поєднаємо і відкриття, і презентацію.

Плануємо, що святкуватимемо декілька днів, бо всі заходи й усі охочі в один день не зможуть побачити те, що ми підготували.

До слова, на ремонт витратили 2 мільйони 800 тисяч. Виконувало роботи - ПАТ «Луцьксантехмонтаж №536».