Нещодавно завершилась етнографічна експедиція Музею історії сільського господарства Волині-скансен, яка тривала протягом двох тижнів у Любомльському районі.

До науковців музею поступила інформація, що у селі Вишнів Любомльського району знаходиться стара школа, яка збудована була ще до початку Другої світової війни. На розвідку виїхав директор музею Олександр Середюк разом із своїм побратимом-козаком, отаманом ГО «Козацько-історичний курінь «Чорна рада» Ярославом Лозинським.

Візуальне обстеження показало, що об’єкт знаходиться в задовільному стані. Школа давно уже не експлуатувалась, так як в кінці минулого століття була побудована двоповерхова середня школа І-ІІІ ступенів, із спортзалом і всіма зручностями та центральним опаленням.

– Тепер маємо одинадцятирічну школу, – з гордістю розповідає місцева бібліотекарка пані Людмила. – Не так давно з садочка та школи організували навчально-виховне об‘єднання. Наповненню шкільних класів можуть позаздрити навіть окремі міські освітні установи. З сусідніх населених пунктів, які об’єднуються Вишнівською сільрадою, учнів возить сільський автобус. Старе приміщення стояло пусткою, де у маленьких класах колись навчалися діти. А навчалися тут здібні і допитливі дітлахи, які стали знаменитими і прославили наш край. Це такі як: Сачук Степан Дорофійович — редактор газети «Волинь», заслужений журналіст України, двічі удостоєний премії Національної Спілки журналістів України «Золоте перо», нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня; Литвинюк Володимир Феодосійович – завідуючий відділенням судинної хірургії обласної лікарні, член Європейської асоціації судинних хірургів; Вигера Сергій Михайлович – кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри інтегрованого захисту та карантину рослин Національного аграрного університету; Мінарченко (Куць) Валентина Миколаївна – кандидат біологічних наук; Положевець Петро Григорович – головний редактор «Учительской газети» та інші.

Щоб не порізали її на дрова і не спалили у місцевій котельні, яка обладнана на тверде паливо і «пожирає» все, що у неї сиплять, місцеве начальство вирішило передати стару дерев’яну споруду в експозицію просто неба Музею історії сільського господарства Волині-скансен. Музей прийняв цю пропозицію, хоч опинився нині у важкій фінансово-економічній скруті, після того як обласна рада зняла фінансову дотацію із культурно-освітнього закладу. Проте, директор музею Олександр Середюк, фанатично закоханий у музейну справу, якій присвятив 40 років свого життя, зумів мобілізувати козаків з ГО козацько-історичного куреня «Чорна рада» та декількох однодумців і розпочав експедицію по демонтажу та перевезенню строї школи.

Я запитала в Олександра Миколайовича:

– А за які кошти ви розпочали цю експедицію: демонтаж, перевезення, відрядні робітникам і т.п.? Адже це потребує чимало витрат, а нині, з першого березня музей вже не фінансується обласною радою.

– В мене є резерв,– відповів багатолітній директор. – Кредитна картка, яка мене часто виручає. З Божою поміччю поставимо і цей унікальний об’єкт. Не в перший раз я так ризикую…

– ?..

Роботи тривали понад тиждень. Адже потрібно було пронумерувати кожен брус і балку, щоб уже в скансені можна було успішно скласти. Допомогли і місцеві жителі, які у свій вихідний день приходили допомагати в демонтажі та вантажити важкі бруси на фуру.

У вантажних роботах приймає участь директор музею О.Середюк

Наступним етапом в рятувально-реставраційній справі має бути фінансова ін’єкція меценатів, інвесторів, або обласної ради, яка поки що відвернулась від Музею-скансену на 180 градусів. Тоді може знову школа відродитися і продовжить нове життя в експозиції просто неба, що в селищі Рокині Луцького району.

Ольга Рогова,
екс-головний зберігач фондів музею