У Кортеліському історичному музеї напередодні сумної річниці Кортеліської трагедії було проведено цикл тематичних екскурсій про трагічні події Другої світової війни, а також зустріч учнів 8 класу місцевої школи з очевидцем цієї трагедії – Петром Трохимовичем Якушиком.

Директор Кортеліського історичного музею Микола Михалевич нагадав дітям про героїчну і трагічну сторінку в історії села та його жителів і надав слово Петру Трохимовичу.

Схвильовано, з болем у серці, почав свою розповідь очевидець страшних подій:
«Вранці 23 вересня мати збудила всіх дітей і сказала, що треба збиратися. Одягла всіх святково, зговорили «Отче наш»», дала поцілувати ікони і хліб. А ще мати взяла окрайчик хліба і трохи солі за пазуху. Хотіла закрити комору, але поліцай сказав, що вже вона не пригодиться. Вигнали нас на дорогу і наказали йти і не оглядатися. З нами йшло ще багато людей. По дорозі до церкви, біля останньої хати, де раніше жила сім’я єврея Туляра, батько відірвав у загорожі дошку і сказав, щоб ховалися. Матір із сестрою накрив ящиком великим з-під сірників, мене загребли у кутку сіном і соломою, а батько з сестрою Юлькою заховалися на горищі. Чути стало крики, плач. Батько бачив з горища, як людей виводили групами і розстрілювали в кількох місцях. Щоб заглушити крики людей, німці включили мотори своїх автомобілів. У мене від страху все тіло було як заніміле.

З хліва вийшли, як закінчився розстріл і зняли оцеплення. Мати із білої хустки зробила пов’язки і наділа всім. Такі ж білі пов’язки ми побачили на інших людях – це родичі і сім’ї поліцаїв, сім’я батюшки, дяка, директора школи Моліка – поляка за національністю. Ми поїхали в Ратне ще 23 вересня своєю підводою, забрали худобу, бо говорили, що в лісі будуть ловити і бити.

Німці залишалися в Кортелісах ще кілька днів, поки все не вивезли і не спалили всі будинки…».

Учні зацікавлено, з душевним трепетом слухали розповідь Петра Трохимовича. Перегляд діорами «Палаюче село» підсилив сприйняття тих страшних подій. На закінчення Петро Трохимович звернувся до учнів з проханням берегти пам’ять про своїх односельчан і побажав усім миру і спокою на землі.

Джерело: Кортеліський історичний музей