|
17:17
Зустріч у Музеї історії Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.
|
|
|
15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 24-та річниця виведення військ із Афганістану. А 19 лютого в Музеї історії Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки відбулася зустріч студентів юридичного та фізичного факультетів із ветераном афганської війни Ігорем Ковальчуком, приурочена до цих дат.
Хвилиною мовчання присутні вшанували тих, кому довелося воювати в чужих країнах і не повернутися живими на рідну землю. Навіть його величність час, якому нібито підвладне все на світі, не може втамувати біль у серцях матерів, чиї сини полягли на полі бою у далекій державі.
Після Другої світової війни вихідці з України брали участь у війнах і військових конфліктах у багатьох країнах світу, де гідно та мужньо виконували інтернаціональний обов’язок. Найбільш тривалою і тяжкою стала військово-політична операція в Афганістані. 160 тисяч українців пройшли вогненними дорогами цієї країни, 3360 не повернулися додому, більш як 8 тисяч зазнали поранення, понад 100 тисяч перенесли складні захворювання. Залишилися без синів 2729 матерів, 1982 батька, стали вдовами 505 молодих жінок, сиротами – 711 дітей. Після війни померло від ран і захворювань набагато більше афганців, ніж загинуло в бою, збільшилася кількість інвалідів. Це тяжкі втрати для батьків, рідних, близьких, друзів і суспільства загалом.
Швидко летить час, і страшна Афганська війна вже відійшла в історію. Та досі не може забути про побачене та пережите на тій щедро политій кров’ю землі колишній солдат Ігор Ковальчук. Призваний в армію у 1984 р., спочатку відбув навчання в місті Калінінграді, потім – дислокацію в Туркменістані, а тоді – Афганістан. Дорога до Кандагару, згадує герой, дуже побита і начинена фугасами, на яких підривалася бойова техніка та наші солдати. Служба проходила у 12-му мотострілковому полку в 3-му гірському батальйоні 7-ї роти 15-тихвилинної готовності. Їх ще називали «смертниками», адже кожної хвилини чи секунди невеличкий шматок свинцю міг обірвати життя. Важко було пристосуватися до кліматичних умов, де влітку – нестерпна спека. Часті бойові сутички, поранення та загибель бойових друзів гнітюче діяли на солдатів. Ігор Вікторович здійснив 15 бойових виходів. 11 липня у бою з «духами» загинуло троє його товаришів. Душмани стріляли у спину, у бій йшли обкурені, постійно вживали опіум. В одному з боїв 19 грудня 1985 року недалеко від міста Герат він підірвався на міні, прикриваючи свої побратимів. Опинився у воронці, побачив, що немає чобота і правої ноги. Його вертольотом відправили у медсанбат у Ташкент. Довелося пережити дві клінічні смерті, а потім 8 складних операцій.
Поряд із жахливими спогадами були і приємні моменти – це звісточка із рідної землі, приїзд з концертами провідних артистів. На власному досвіді пізнав, що таке справжня чоловіча дружба та підтримка, навчився цінувати та любити життя.
Груди Ігоря Вікторовича прикрашають численні ордени та медалі, але найбільше він пишається орденом Червоної Зірки та медаллю «За відвагу». Побратими героя – воїни-інтернаціоналісти – не загубились у складному сучасному житті і повсякденно виявляють мужність, поміркованість, організованість.
Після демобілізації Ігор Вікторович повернувся у рідне місто, організував свою спортивну школу з картингу. Майстер спорту, 2-хразовий чемпіон України у Волинській області з картингу, він і сьогодні у строю, займається улюбленою справою, прищеплює любов до техніки та спорту. Ігор Ковальчук – частий гість нашого університету, у школах, інститутах, активно співпрацює з державними органами у вирішенні питань соціального захисту ветеранів війни та сімей загиблих, ліквідації наслідків воєн, героїко-патріотичному вихованні молоді.
На завершення зустрічі студенти вручили квіти воїну-афганцю, який пройшов через пекло війни і з гідністю виконав свій обов’язок перед державою та суспільством. Вони побажали йому здоров’я, добробуту, віри в майбутнє, злагоди і миру на довгі літа.
Галина ФІРС,
завідувач Музею історії
СНУ імені Лесі Українки
|
|
|
|
|
| Всього коментарів: 0 | |
