На інтернет-сторінці «Волинь-нова» надали слово нинішнім володарям спільних – «Газети Волинь» і обласної журналістської спілки – «Оскарів». Зокрема, лауреату премії «За служіння суспільству» імені Степана Сачука, багаторічному директорові Любомльського краєзнавчого музею Олександру Остапюку та лауреату премії за краще висвітлення краєзнавчої тематики, заступнику головного редактора «Газети Волинь» Сергію Наумуку.

Слово – лауреатам:

Олександр ОСТАПЮК, лауреат Волинської обласної журналістської премії «За служіння суспільству» імені Степана Сачука:

– Приємно і почесно отримувати премію імені нашого земляка, уродженця сусіднього села Вишнів. Але це не тільки моя заслуга, а всього нашого колективу…

Олександр ОСТАПЮК: «Не можу дочекатися, коли закінчиться карантин, щоб повноцінно ходити на роботу у музей»

50 років я віддав улюбленій справі, подарував Любомльському краєзнавчому музею всю свою особисту колекцію, люблю працювати тут. Але найбільша моя трагедія, що в Любомлі пропадає знаменитий палац Браницьких, збудований у другій половині ХVІІІ століття. Так хочеться, щоб наш нинішній директор Юрій Миколайович Фініковський – дуже працьовита, відповідальна і комунікабельна людина – якось достукався до влади чи меценатів, які б врятували палац і переселили туди Любомльський краєзнавчий музей. Бо в нас у теперішньому приміщенні фізично немає місця, щоб представити всі колекції. А ми маємо чим здивувати. Це було б хорошою візитною карткою Любомля і моїм найбільшим щастям!

Сергій Наумук – Олександру Остапюку: «Б’ємо по руках і знову їдемо з експедицією в літописний Угровськ!»

Про те, як Олександр Остапюк у поважному віці прийшов до Бога і вирішив прийняти хрещення, ви можете дізнатися із нашого ролика:

Сергій НАУМУК, лауреат Волинської обласної журналістської премії за краще висвітлення краєзнавчої тематики, заступник головного редактора «Газети Волинь»:

– Знаю за переказами приблизне місце на Волині, де нібито захований архів УПА… А ще знову хочу побувати в Угровську – це реальне літописне місто, яке зруйнували монголо-татари і яке чомусь після того не було заселене. А в ХХ столітті потрапило в прикордонну зону, де утруднений допуск і науковців, і різноманітних копачів. Ми вже там знаходили запечене вугілля на кінській збруї, цеглини, старовинні жіночі прикраси. От би віднайти тесану брилу (яку я називаю каменем короля Данила Галицького), що десь загубилася на березі Західного Бугу: чи з’їхала у воду, чи землею засипалася… Оце була би знахідка!

Сергій НАУМУК: «У мене мрія проста: віднайти камінь короля Данила!»

А про незвичне захоплення Сергія Наумука – колекціонування натільних хрестиків, яких у нього вже 107, – дивіться у відеосюжеті:

Фото і відео Олександра ПІЛЮКА.