14 вересня 2016 року виповнилося б 60 років з дня народження Василя Мироновича Корнелюка, нашого земляка, народного депутата України. Але невблаганна смерть забрала його на злеті, вирвала у сім’ї, у друзів, у Вітчизни.

З цієї нагоди працівники Кортеліського історичного музею підготували фотодокументальну виставку «Життя, обірване на півдорозі». В ній представлені найбільш цікаві фотографії із життя Василя Корнелюка, які зберігаються у фондах музею, а також окремі документи, які відображають його життєвий шлях.

На сумний ювілей приїхала дружина Валентина, син Іван, колеги по роботі, брати Іван та Степан, працівники музею, учні та вчителі школи, громадськість села. Вони зібралися на місці вічного спочинку Василя Корнелюка. Отець Богдан, настоятель Кортеліського Свято-Успенського храму, відслужив панахиду.

Потім в приміщенні Кортеліської школи, яка носить його ім’я, відбувся вечір пам’яті «Його називали Президентом». Ведучі розповідали про його життєвий шлях, а запрошені гості ділились спогадами. Дружина Валентина Іванівна, яка була першою запрошена до слова, перегорнула життєву сторінку їх спільного з Василем життя, зачитала вислови видатних людей, які Василь Миронович записував у блокнот, книги, які читав. Сказала, що Василь полонив її глибиною думок і суджень, цілеспрямованістю, таким, як і у неї, поглядом на життя.

Він не міг не стати депутатом, тому що Василь Миронович ще з молодих років багато працював, готував себе до служіння людям, Вітчизні.

Минулого року, коли Валентина Іванівна та троє їх синів приїжджали на 20-річчя з дня загибелі Василя Мироновича, вони вирішили заснувати премію імені Василя Корнелюка для кращих учнів Кортеліської школи. І ось цю почесну місію виконав син Іван, який вручив грошову нагороду Дордюк Ангеліні, Ковальчук Юлії та Мажулі Ірині. Він наголосив, що головне завдання учнів – це навчання, це здобуті знання, які пізніше вони зможуть застосувати в житті для процвітання незалежної України.

Про дитячі роки, проведені на хуторі Ягідкове, навчання у школі, поділився спогадами брат Степан. Він зазначив, що Василь завжди старався допомогти матері по господарству, пас худобу, збирав у лісі ягоди і багато читав. Бог наділив його такими здібностями, що навчання йому давалося легко.

«Василь Миронович був неординарною людиною, його називали президентом не тільки в селі, а й у районі, – сказав Адам Харлампович, колишній голова Ратнівської райдержадміністрації. – Ми з ним товаришували, були в одній команді, зустрічались з мешканцями району і бачив, як він поспішав зробити для земляків якомога більше».

Директор Кортеліського історичного музею Микола Михалевич пригадав, як він допомагав Василю Мироновичу створювати в районі перші громадські музеї, здобувати перемогу на виборах до обласної ради весною 1990 року. Про його незвичайну енергію та наполегливість, винятковий талант Василя Мироновича, як державного діяча та любов до рідного краю.

Своїми спогадами про нашого славного земляка ділився Володимир Бохонюк – голова райспоживспілки, Іван Пишук – голова ради ветеранів села Кортеліси, отець Богдан – настоятель Кортеліського Свято-Успенського храму.

Вони говорили про той ентузіазм, з яким брався за будь-яку справу Василь Миронович, працюючи на різних посадах. З його невсипущої ініціативи відкривали музеї історії сіл, будували церкви, соціально-культурні об’єкти, прокладали газопровід, спорудили пам’ятник Тарасу Шевченку в райцентрі та ін. Промовці звертались до учнів, присутніх у залі, просили їх не забувати славетного земляка, продовжувати його добрі справи.

Присутні мали можливість ознайомитися з фотодокументальною виставкою «Життя, обірване на півдорозі», яка була виставлена у фойє школи.

Валентина Іванівна передала для Кортеліського історичного музею декілька фотографій із сімейного архіву, лист Корнелюка до президента Кравчука та деякі інші матеріали.

Джерело: Кортеліський історичний музей