Останні дні жовтня нажали копу літ місцевому композитору Миколі Гапонюку. З нагоди ювілею композитора у Ківерцівському краєзнавчому музеї оформлено виставку «Життя і музика у долю заплелись».

Микола Васильович Гапонюк народився 1957 року у селі Острів Ківерцівського району. Навчався у Тростянецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Самотужки навчився грати на баяні, й коли у Тростянці відкрився філіал Ківерцівської дитячої музичної школи, вже професійно освоював цей музичний інструмент. Мав уроджений музичний слух, усе хапав на льоту. Тож у 1975 році випускник загальноосвітньої школи мав ще й добру музичну підготовку. На той час здобув славу віртуозного музики і співака не лише в односельців, а й у жителів довколишніх сіл. Брав активну участь в аматорській творчості, концертах, грав по весіллях, співав на вечірках. Це й визначило його подальшу долю. Вступив у Луцьке культурно-освітнє училище на спеціальність «Керівник оркестру народних інструментів». Навчаючись музикуванню, вдосконалюючи техніку гри, освоював нові музичні інструменти і не переставав співати. Мав чистий, дзвінкий голос, що одразу завважили фахівці і запросили здібного студента у відомий на той час аматорський хор «Вчителі міста Луцьк». Пісняр-аматор пише ноти на слова відомих українських поетів та місцевих літераторів. Серед них пісні на слова Василя Симоненка, Романа Завадовича, Дмитра Чередниченка. Захоплюється також поезією «волинської львів’янки» Євгенії Лещук. Але найбільше пісень створив на слова односельця, бібліотекаря за фахом, тростяничанина Петра Сидорука. Тексти для пісень черпає також із книг та часописів, зокрема, у Ківерцівській районні газеті «Вільним шляхом», любить перечитувати вірші Миколи Миценка, Петра Юшковця, волинянина Петра Філюка. Гордиться піснею «Кличе мати». Створив її на слова колишнього (нині покійного) директора Ківерцівської дитячої музичної школи Анатолія Тимофійовича Ставського. Вона про «червону калину», яку гне вітер, лякає грім. Тема України, синівської любові до Вітчизни – одна з провідних у творчості цього обдарованого пісняра. Є в аматора й чимало ліричних пісень, що оспівують красу рідного мальовничого Полісся, чесноти його працьовитих людей.

Ми приєднуємось до щирих привітань, що линуть у ці дні Миколі Васильовичу та зичимо щедрих ужинків та Божої ласки!

Галина Слатініна,
науковий співробітник Ківерцівського краєзнавчого музею