Полісся – це зелена дивовижна казка про давні забуті часи (князів, хоробрих воїнів). Ця предвічна земля свято береже таємниці минувшини, а якщо і відкриває їх – то допитливим, спостережливим… Ідемо лісом, цілюще соснове повітря, умиротворений спокій переддощового дня. Поміж сосен стрункі стовбури грабів, дубів, ліщини. Увагу привертають округлі пагорби різної висоти – від півметрової до двохметрових. Розкидані вони то там,то тут на різній відстані групами по кілька насипів. Відстань між ними від 10 до 50 і більше метрів. Усе це на великій площі: можливо 600х700 метрів, або й більше. Швидше всього це підкурганні могили часів Київської Русі (9 – 13 ст.). Важко знайти на всій волинській лісовій зоні такий значний некрополь (місто мертвих) з такою кількістю поховань. Зафіксовано – понад 60. Насправді може бути до 100. Рідкісне явище. Під ними спочивають рештки бідних землеробів, яких з допомогою вогню випроводжали в засвіт. В могили клали один-два горщики, чоловікам – залізні речі: кресала, ножі, рідко сокири, жінкам – недороге намисто. Ніяких багатих речей. Тривожити сон похованих – розкопувати могили – великий гріх. Люди з різних районів – Ківерцівського, Камінь-Каширського, Млинівського – розповідали про нещастя, що спіткали людей, які плюндрували копці. Це дозволено лише археологам, для яких розкопки – можливість вивчити життя, вірування, культуру предків. Цим займалися В. Антонович, К. Мельник з Києва у кінці ХІХ ст., В. Гупало (поблизу с. Берестяне Ківерцівського р-ну), В. Петегирич, В. Конопля, Р. Грибович поблизу с. Липно Ківерцівського р-ну. Важливе узагальнення про поховальний обряд слов’ян давньоруського часу зробив проф. М. Кучинко.

   Кургани – унікальні пам’ятки різних часів – від доби бронзи до перших століть християнства – стають все більш рідкіснішими. Вони бережуть значну пізнавальну, наукову цінність, є свідченням споконвічної присутності наших предків на цій чудовій землі. Мусимо їх оберігати.

   Ці пам’ятки були виявлені двома друзями, які йшли через ліс на рибалку і помітили їх, сфотографували і переслали фото в музей. Подібна інформація та фото курганів надійшли з Камінь-Каширського району від директора Камінь-Каширського краєзнавчого музею Наталії Пась. Велика подяка їм за це. Тепер завдання музейних працівників описати їх і прикласти зусиль для взяття на облік.

Григорій Охріменко,

провідний науковий співробітник ВКМ,

Володимир Савицький,

старший науковий співробітник ВКМ.