Де ще, крім як у музеї, ви побачите приладдя для письма, яке має назву ГРИФЕЛЬНА ДОШКА?

Адже прогрес рухається так стрімко, що до нас доходять лише понятійні слова, а самі предмети лише зрідка. Так, КАЛАМ (тростинкова паличка) змінило ГУСЯЧЕ ПЕРО (застругана велика пір’їна з крила птиці), а КАЛАМАР (чорнильниця) служив ще дуже довго, до середини ХХ століття, а може й довше – для справжніх КАЛІГРАФІВ. На зміну гусячому (уявіть скільки пер потрібно було Котляревському, щоб написати «Енеїду»?) прийшло ПЕРО МЕТАЛЕВЕ (їхніх номерів було неміряно!), яке вставлялось в дерев’яну або металеву ручку; далі – АВТОРУЧКА, КУЛЬКОВА РУЧКА (мало хто нині пам’ятає, що були спеціальні пункти, де кулькову ручку можна було «заправити» пастою, але цей «винахід» не виправдав себе) та її різновиди.

Отже, ГРИФЕЛЬНА ДОШКА – це невеличка в дерев’яну рамочку вправлена дощечка, виготовлена з аспідного сланцю (гірська порода чорного кольору, яка легко розшаровується). На ГРИФЕЛЬНІЙ ДОШЦІ (інші назви – АСПІДНА ДОШКА, ТАВЛЕТКА) писали ГРИФЕЛЕМ – паличкою з глинистого сланцю. Це був письмовий прилад багаторазового використання – написане легко стиралося. Користувалися ним спудеї братських та учні церковно-приходських шкіл, бурсаки тощо. Адже папір був дорогим.

Походження ГРИФЕЛЬНОЇ ДОШКИ в експозиції Волинського краєзнавчого музею – с. Любитів Ковельського району. Приходьте і побачите.

Наталія Пушкар