15 травня – перенесення мощей благовірних князів-страстотерпців Бориса і Гліба, синів Великого князя Київського Володимира. Були вбиті за наказом Святополка, пасинка князя Володимира, під час боротьби за київський престол. У 1026 р. мощі братів страстотерпців перенесли до усипальниці спеціально побудованого собору у Вишгороді, освяченого на їхню честь.

У колекції Музею волинської ікони зберігається образ «Святі Борис і Гліб» з Хрестовоздвиженської церкви с. Овлочин Турійського району. Ікона датована 1885 р. і має підпис автора – Каспера Списацького.

Сюжет, вибраний іконописцем, відзначений оригінальністю композиційного вирішення. Ікона наче поділена на дві частини, що розповідають про смерть Бориса і Гліба. Зліва, на березі ріки, зображений навколішки Борис у військовому обладунку з мечем на поясі. Біля його ніг – шолом. Трохи далі, на тлі гостроверхих шатрів намальований воїн зі списом в руці. Ця сцена відповідає житійному переказу про останні години життя Бориса, якому приснився сон про свою загибель. Всю ніч Борис молився і просив у Господа сил і мужності прийняти смерть. Вранці підіслані Святополком вбивці зарубали Бориса та його вірного слугу. Справа на іконі, в човні з двома веслярами намальовані непропорційно великі постаті Бориса і Гліба у царському вбранні. Гліб правою рукою вказує на човни, що пливуть їм назустріч по річці Смядинь, в лівій тримає меч. Борис обіймає його за плечі правою рукою, в лівій тримає спис. Це зображення відповідає житійному переказу про смерть Гліба від рук вбивць, які перескочили з човнів на човен до Гліба і вбили його, не дивлячись на благання. В образі майстер поєднав з одного боку, традиції розповідної житійної іконографії, з другого боку – усталене зображення Бориса та Гліба – братів страстотерпців, що відповідає напису над їх головами «Св. страстетерпци Глеб и Борис». Списацький намалював братів обернутими один до одного, символізуючи спільну долю, братерську любов і розуміння. Давні перекази про Бориса і Гліба стверджували, що брати свідомо намагалися уподібнитися у добровільному стражданні Ісусу Христу, вмирали, щоб жити за його заповідями. Саме готовність до страждань і відреченість від оточуючого світу втілив К.Списацький у ясних і лагідних ликах Бориса і Гліба. Бориса, старшого за віком, маляр традиційно змалював з невеликою борідкою. Образ юного Гліба більш ніжний і простодушний. Іконописець робить акцент на одязі Бориса і Гліба, використовуючи червоний та синій колір, таким чином виділяє образи із загальної композиції.

Каспер Списацький працював у техніці олійного живопису. Його творчість за стилістико-образним вирішенням стоїть на грані професійного і народного малярства, в ній поєднані засади іконопису і релігійного живопису, який стає переважаючим в ХІХ ст.

Джерело: Музей волинської ікони