У період пізнього європейського середньовіччя та ренесансу особливо популярним у живописі стає сюжет «Причащання Св. Онуфрія». Преподобний Онуфрій, якого називають Великим, тому що він належить до числа великих подвижників Сходу, жив у ІV ст. Святий віддалився у Єгипетську пустелю, де провів у пості і молитві шістдесят років, набуваючи головної християнської чесноти – любові через смирення, бідність, чистоту та послух.

У ХVIII ст. у монастирях та приходських храмах Волині поширюються ікони та вівтарні образи Св. Онуфрія, шо було пов’язане з ченцями – василіанами, покровителем яких вважався Святий Онуфрій. У ХVII–ХVIII ст. на землях Речі Посполитої виходять друком видання про Святого польською, німецькою, французькою мовами та кирилицею, в яких його житіє на відміну від православного, рясніє численними легендами. Таке детальне переповідання житія Св. Онуфрія визначило його іконографію на багатьох волинських іконах, шо дійшли до нашого часу. «Волынскія єпархіальныя ведомості» за 1868 р. вказують, що майже у кожному уніатському монастирі краю можна побачити ікону з зображенням Онуфрія і детально описують ікону «Св. Онуфрій з житієм», що знаходилася у Милецькому монастирі, на який зображення Святого оточене чотирнадцятьма клеймами з сценами його життя.

На переважній більшості волинських ікон ХVIII ст. сцена «Причащання Св. Онуфрія» подана з традиційними діючими особами і атрибутами: Ангел з чашею, Свята Трійця у хмарах або ангели, овочі і фрукти, корона і скіпетр, лев. Онуфрій зображується навколішки перед печерою з пальмою та струмком. Його постать оголена, тільки на стегнах – трав’яний пояс. Сиві волосся і борода сягають землі.

На ікона «Причащання Св. Онуфрія» з музейної експозиції, яка згідно напису на рамі ікони була намальована для церкви Стрітення Господнього Михнівського монастиря на замовлення Григорія у 1717 р., образ Святого Онуфрія повністю відповідає житійній оповіді.

Майстер з Михнівки. Причащання Св. Онуфрія. 1717 р. с. Михнівка Камінь-Каширського району

Він відмовився від наслідування царського престолу (корона і скіпетр), присвятив себе Богу (приймає причастя від ангела), його годував ворон у пустелі (овочі і фрукти), лев вирив йому могилу. Св. Онуфрій зображений просвітленим, відреченим від земних страстей. З його аскетичним образом контрастує зображення ангела з повновидим молодим обличчям, що поєднує свіжість юності та земну привабливість. Простір ікони ніби розкривається навколо постаті молільника, золоте тло підкреслює блакить засніжених гір та зелень дерев на задньому плані. Вгорі на купчастих хмарах намальована Новозавітна Трійця. Живопис щільний, густий. Фарби яскраві, сама поверхня надзвичайно жива, за рахунок прописування темперних фарб олійними, що робить ікону по-святковому урочистою

Ще одна ікона «Причащання Св. Онуфрія» ХVIII ст. з експозиції музею з с. Тур Ратнівського району зорієнтована на західноєвропейський живопис.

Причащання Св. Онуфрія. XVIII ст. с. Тур Ратнівського району

Пишність форм, золочення різьбленого тла, чаші, корони та скіпетра, миловидність усміхнених ликів ангела та херувимів створюють яскравий бароковий образ.

У колекції музею зберігаються не тільки ікони з образом Святого, а й скульптурні зображення.

Причащання Святого Онуфрія. 1750 р. с. Новосілки Турійського району

Причащання Святого Онуфрія. XVIII ст. с. Журавники Горохівського району

Святий Онуфрій. XVIII ст. Камінь-Каширський район

Святий Онуфрій. XVIII ст. Костел Св. Петра і Павла, м. Луцьк

Святий Онуфрій. XVIII ст. с. Дорогиничі Локачинського району

Джерело: Музей волинської ікони