У збірці Музею волинської ікони особливе місце належить іконам «Спас у Славі» першої половини (старі музейні фонди) та середини XVI ст. (с. Пілганів). Дві найдавніші пам’ятки репрезентують особливу іконографічну програму, своєрідний богословський трактат, виконаний за допомогою фарб та символічної мови композиції.

В українському сакральному мистецтві ця тема розвинулася протягом першої половини XV ст., а у XVI ст. отримала свій довершений вигляд в іконописі Волині та Галичини. В іконостасах «Спас у Славі» займав місце у нижньому, намісному ряді та був парним до образу Богородиці Одигітрії. Відповідно до назви, в іконі представлений Христос Вседержитель, що сидить на троні в оточені небесних Сил. Джерелом для подібної іконографії стали рядки з «Одкровення Іоана Богослова» (4: 1-4): «…і ось престол стояв на небі, і на престолі був Сидячий. І цей Сидячий виглядом був подібний до каменя яспису і сардісу…», книги пророків Єзекиїля (1:4–28) та Ісаї (6:1–4).

Традиційно, малярі створювали композицію на поєднанні двох основних кольорів, червоного та синього. Вседержитель зображений на тлі червоного квадрату чи ромбу, на який послідовно накладені синій овал і червоний ромб. Це символізує єднання у Христі антиномічних начал: милості і істини, вогню Духа і води Живої, його божественної і людської природи т. п. Червоний нижній квадрат символізує землю – чотирикутник завжди прочитується як земна фігура (чотири сторони світу, чотири стихії). У його кутах зображені символи євангелістів – в чотирьох сторонах землі проповідувалося Євангеліє. Синій овал символізує небесну сферу, світ безплотних сил чи ангельських чинів. Він ніби затканий ангельськими голівками з крильцями, це все є зображенням небесної ієрархії. Підніжжя престолу Христа з колесами і крильцями також є втіленням небесних Сил. Червоний ромб, у який вписана постать Вседержителя, символізує вогонь, що сходить з небес. Трон, на якому Він возсідає, є малопомітним, виділений лише легко окресленими темними та білильними лініями. Правою рукою Христос благословляє, лівою притримує відкриту книгу з євангельським текстом. На двох волинських іконах тексти дещо різняться, хоча походять з єдиного джерела – Євангелія від Матвія. На іконі з с. Пілганів Луцького р-ну автор подає розгорнутий текст: «…Рече Господь учеником своїмь: вся мні предана суть Отцемь, і нікто не знаєть Сина, токмо Отець, і нікто Отця не знаєт, токмо Син і єму же аще волить Син открити: прийдіте к мні…». Це уривок з Євангелія про те, як Христос вибравши собі учнів, послав їх на служіння зі звісткою про наближення Царства Небесного. Звертаючись до них з напутнім словом, Христос прославив Бога-Отця і найтісніший зв’язок Отця і Сина.

Дві ікони однакові за іконографічним та символічним змістом, але різні за рівнем виконання. «Спас у Славі» першої половини XVI ст. належить до спадку народного маляра та вирізняється художньо-образним вирішенням. Масивна постать Христа з дещо завеликими стопами і по особливому виконаному, «архаїзуючого» типу ликом, є домінуючою у композиції. Традиційні геометричні форми: овал та ромб – диспропорційні. Незвичний колір одеж Христа – фіолетово-бордовий хітон та світло-зелений гіматій, а також оригінальної шестикутної форми підніжок трону відносять цей образ до самобутніх творів народної традиції.

Високою майстерністю виконання відзначається ікона середини XVI ст. з с. Пілганів Луцького р-ну, в окремих деталях якої можна побачити певну спорідненість з більш давніми образами. Те ж положення широко розведених стоп, низько опущені плечі, довгий хітон з вузьким фігурним клином гіматію.

Привертає увагу характер лику Спаса з великими виразними очима та міцно стиснутими вустами; вираз обличчя самозаглиблений, наповнений особливою «духовною просвітленістю». Багато уваги майстер приділяє декоративним деталям твору. Він ретельно виписує масивний, прямокутний, з вигнутим півколом опертям та двома довгими і вузькими подушками на сідалищі, трон. Золочений німб Христа прикрашений тисненою різьбою з рослинним орнаментом. Сама його постать виглядає дещо тендітною та легкою у порівнянні з твором народного маляра першої половини XVI ст.

Ці давні твори анонімних волинських іконописців складають одну з яскравих сторінок з історії мистецтва нашого краю.

Джерело: Музей волинської ікони