Сьогодні – наша розповідь про ще одну унікальну ікону з музейної колекції.

В одному із залів музею експонується ікона «Спас на престолі з ангелами» – твір талановитого художника І пол. XVII ст. із Різдво-Богородичної церкви м. Каменя-Каширського, що на Волині.

Ікона була відреставрована у листопаді 2001 р. у Львівській філії ННДРЦ України. На реставрацію ікона була передана як «Деісіс». Та після проведених реставраційних заходів іконописний твір набув не лише нового колористичного характеру, але й у результаті зняття пізнього шару олійного малярства відкрився авторський темперний живопис з новими композиційними деталями, що пропонував нам інший сюжет. Оригінальність сюжету цієї ікони спонукала дослідити іконографію рідкісного для Волині образу. Справедливим є твердження, що іконописні сюжети почерпнуті з християнського Слова. Успадковане від Візантії древнє розуміння завдань іконопису полягало у тому, щоб повною мірою розкрити історію людського спасіння, про яке розповідає Святе Письмо і яке є основою християнського віровчення. У першу чергу це твердження стосується головного, центрального образу всього іконопису – образу Ісуса Христа, Господа Вседержителя, Спаса. Ще у давньоруських художників був досить поширеним звичай зображати Євангеліє Спаса Вседержителя розгорнутим, а на його сторінках розміщувати той уривок, якому найповніше відповідав створений ними образ. Ця традиція існувала і у пізніші часи. На волинських іконах XVI – XVIІI ст. зустрічаємо близько десятка традиційно вживаних у іконопису текстів з Євангелій від Матвія або ж Іоана, які лише опосередковано відносяться до зображуваного. Ікона «Спас на престолі з ангелами» є винятком. Іконографія пам’ятки повністю відповідає тексту на Євангелії: «Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї…» (Мф. 25:31). Далі на Євангелії слідує напис, який не ідентифікується, але слово «СΥΔШЕ» чітко прочитується.

Воно доповнює образ Вседержителя світу, Якому відкриті кожна людина й доля всього людства, і несе нагадування про грядущий суд. Владика світу є одночасно і його Суддею, бо сівши на престолі, Він буде творити Свій останній суд над людьми і світом. Саме так постає Христос на іконі, займаючи центральне місце в її композиції, хоча ніякої перебільшеної грандіозності у зображенні Спасителя нема. Він поданий як «Син людський», «строго по человечеству», як говорили колись. Його поза фронтальна, постать пропорційна, жест піднятої перед грудьми благословляючої правиці стриманий та зрозумілий, риси лику м’які і спокійні. Мигдалеподібні темні очі, тонкий ніс, невеликі вуста сповнені абсолютної гармонії. Та головне – у погляді Спаса. У відведених убік очах – усвідомлення власної сили, осягнення глибини людської суті, зосередженість і недоступність.

Рожево-вохристу карнацію лику відтінюють темно-червоний хітон та червоно-вохристий гіматій. Потемніле від часу, напівстерте золото клаву, візерунка на кінцях мутаки, дрібного асиста гіматію перегукуються з сяючим золотом німбів та гравійованого тла ікони. Переважаюче використання в іконі червоного кольору в обрамленні золота вносить відчуття урочистості і величі моменту. Величавості й царственості надає Спасу і Його возсідання на престолі, і царський вінець, інкрустований «каменями»у Нього на голові. Різьблений престол і кругле підніжжя, що стоять на кучерявій рожевій хмарині, підкреслюють небесну і духовну висоту, силу і славу Владики світу. Перед нами постає «Син Людський у славі Своїй…». А художник ілюструє євангельське слово далі: «…і всі святі ангели з Ним…» – вісім ангелів, молодих, із по-дівочому виразними ликами, одягнених у різнобарвні одежі, з довгими перистими крилами за плечима оточують Христа. Двоє з них підтримують престол з обох боків, решта (по троє зліва і справа) – стоять за фігурною спинкою престолу. Круглі плоскі золочені німби ангелів, накладаючись один на одного, разом з німбом Спасителя утворюють майже суцільне яскраве сяйво, що здіймається над престолом, – сяйво Божої слави. Напрочуд точно віповідає зміст створеного образу тексту на Євангелії, яке художник вкладає у руки Спасителя. Потерті від часу літери на сторінках Євангелія складаються у чіткі і зрозумілі слова, що визначають тему та ідею іконописного твору. Хоча можна припустити, що автор «Спаса на престолі з ангелами» знав сюжет «Хваліть Господа з небес», який був доволі популярним у візантійському стінописі, російських фресках, іконах і гравюрах, особливо у XVII ст. Це велика та складна іконописна композиція, що ілюструє 148 Псалом. У нижній її частині зображені гора і невеликі пагорби, на них – існуючі та міфічні тварини і птахи. Вище, над ними, розміщувалися групи і ряди пророків, апостолів, святителів та усі праведні народи. А ось верхня частина композиції присвячувалась оспіваним небесам, де у центрі зображався возсідаючий на престолі в оточенні ангелів Христос з відкритим Євангелієм у руках. В іконопису відомі випадки, коли частина іконографічної схеми згодом переростала у цілком самостійну композицію. Можливо автор «Спаса на престолі з ангелами», вміло використав відомий йому матеріал, переосмисливши його і збагативши новим змістом. У результаті був створений цікавий, оригінальний за своїм сюжетом, іконописний твір, що на Волині у такому вигляді більше не зустрічається. Ікона також вирізняється завдяки професійним якостям майстра, який, без сумніву, був обізнаний зі зразками західноєвропейського мистецтва і знав канони візантійського іконопису. Його ікона стоїть на зламі старої й нової іконописних систем. У ній висока культура творення художнього образу спирається на дотримання візантійських традицій, але тут зіткнулись вузол нових живописно-пластичних форм із традиційними декоративними засадами. З одного боку, відчувається інтерес до складніших колористичних і образно-просторових рішень, посилення світлотіньового живописного «ліплення» ликів, монументальність, укрупнення форм, використання обмеженої гами кольорів, а з другого – видовжені бездоганні пропорції, витончена візерунчастість ліній при розробці драпірувань, спокійна статичність і внутрішня зосередженість образів. Якщо в одежах присутній широкий локальний колір, то у ликах, злегка модельованих світлотінню та змішаними кольорами, помітне прагнення до натуральності. Акцентований червоний колір посилює емоційне звучання, але колірний лад ікони вражає злагодженістю і гармонійністю. Активне освітлення постатей на гравійованому золотому тлі надає духовної піднесеності твору. Погодьтесь, «Спас на престолі з ангелами» – ікона талановитого художника першої половини XVII ст., відтворює високий стиль волинського іконопису цього періоду і стоїть у ряду найяскравіших, особливих за глибиною і довершеністю образів Спаса, створених на Волині.

Джерело: Музей волинської ікони