Образ Богородиці, Богоматері є одним із найбільш шанованих у християнстві. У колекції музею є чимало богородичних образів, кожен з яких свідчить про прагнення майстрів донести ідеї прославлення Богородиці як матері Сина Божого, як заступниці і помічниці віруючого люду. Образ Богородиці Одигітрії набув поширення в Україні XVII–XVIII ст., увібравши у себе як давні візантійські правила так і новації західноєвропейського сакрального мистецтва.

Образ Богородиці Одигітрії (грец. Путівниця, Провідниця, Дороговказиця) є одним із найбільш поширених у сакральному мистецтві. Згідно візантійських джерел ХІ–ХІІ ст. назва походить від грецького слова odegoi – ті, які вказують путь. Так називали провідників, які супроводжували сліпців до чудотворного джерела, біля якого знаходився храм Одигон із чудотворною іконою Богородиці. З цією іконою почали пов’язувати грецьке сказання VІ ст. про написання першого образу Богородиці ще за її життя євангелістом Лукою. На іконах типу Одигітрії Богородиця правою рукою вказує на Спаса Богодитину. Зображення строгі, прямостоячі, голови не доторкуються. Богородиця ніби говорить всьому людству, що путь істинний – це путь до Христа, який повстає як небесний цар і суддя. Богородиця виступає як провідниця до вічного спасіння. Найдавніша ікона Одигітрії не зберіглася, тому про її вигляд свідчать пізніші копії на монетах, медалях, фресках, мозаїках та іконах.

Богородиця Одигітрія
XVIII ст. м. Горохів

Ікона «Богородиця Одигітрія», виконана за традиційною іконографічною схемою, має особливі символічні втілення, які відносять її до кращих зразків іконописання на Волині XVIII ст. Постаті матері і дитини ніби повернуті злегка одна до одної, голова Марії схилена до Ісуса. Такими художніми прийомами іконописець передає реалістичний світ з людськими почуттями любові і співпереживання. Правою рукою Богородиця вказує на Сина як Спасителя людства, який двоперсним жестом правиці благословляє світ. Благородні лики з правильними рисами, наповнені високою одухотвореністю і земною ніжністю, покликані пробудити у віруючих почуття істинної віри і пошанування образу. Погляд Богородиці звернутий до віруючих, а Богодитина споглядає на матір. Круглі, золочені, окреслені двома графіями німби, гравійоване пишним рослинним орнаментом і золочене тло наповнюють ікону особливим божественним світлом і благодаттю. Хрещатий німб Ісуса Христа вказує на мученицьку смерть на хресті, а напис (майже не зберігся) означає «Той, хто є», «Сущий» і символізує божественну сутність Ісуса Христа. Пластично модельовані драпеції червоного мафорію Богородиці і вохристого гіматію Ісуса Христа надають постатям життєдайності і міцності. Мафорій Богородиці оздоблений золотою тасьмою по краю і має дві зірки (третя зірка на лівому плечі закрита постаттю Ісуса) – на чолі і правому плечі – символи пріснодівства Марії до народження, в народженні і після народження Сина Божого.

Бачимо, що у цьому волинському образі втілюється споконвічна віра у заступництво Богородиці і покровительство Сина Божого.

Джерело: Музей волинської ікони