У колекції Ковельського історичного музею є чимало давніх аптекарських пляшечок, що використовували для зберігання ліків ще від початку XX століття.

Різновидом спеціальної аптекарської тари є штангласи. Саме так називають аптекарський посуд, що використовується для зберігання медикаментів в асистентській кімнаті аптеки. У фармацевтиці під штангласом розуміють сосуд циліндричної форми з притертою пробкою (або ємкість з кришкою) для зберігання медикаментів, а також допоміжних речовин з рослинної сировини, які використовують для виготовлення лікарських засобів. Штангласи для рідких речовин із маленькими пробками, для сипучих – із широкими.

Штанглас принесла і подарувала музею відома ковельська художниця, наш давній і щирий Оксана Онищенко, за що їй велике спасибі.

Експонат являє собою склянку циліндричної форми з темно-коричневого скла і широким горлом, ємкістю 100 грамів. Закривається пробкою, але пробка від іншої пляшечки. Цей штанглас використовувався для сухих матеріалів. Про це свідчить напис латиною (чорним кольором на білому тлі), в перекладі на українську «йодат натрію».

У такій тарі (знайдена у медучилищі у Ковелі) зберігали натрієву сіль йодної кислоти, яка є окислювачем і може викликати пожежу при контакті з горючими матеріалами або відновниками.

Штанглас використовувався в процесі виготовлення лікарських препаратів і не являється основною тарою для зберігання медикаментів.

Аптекарську тару виготовляли з різних матеріалів, але найчастіше, це було скло – прозоре чи кольорове (темно-коричневе, рубінове, жовте або ж фіолетове), іноді тару виготовляли з дерева, пофарбованого під мармур, обпаленої глини чи фарфору.

На штангласах вказувались написи із зазначенням вмісту.

Так, на штангласах списку А із отруйними речовинами були написи білого кольору на чорному фоні, списку Б (сильнодіючі і легкозаймисті речовини) написи виконувалися червоним кольором на білому тлі із зазначенням одноразової і добової дози речовини. Для всіх решти медикаментів написи наносилися чорним кольором на білому тлі. Такі норми оформлення штангласів існували ще за часів середньовіччя, хоча остаточно закріпилися у XIX столітті.

Мирослава Мороз,
головний зберігач фондів Ковельського історичного музею

Джерело: Ковельський історичний музей