В експозиції Художнього музею знаходиться надзвичайно цікава, невелика за розмірами, живописна картина «Оголена», або ж «Свята Агата» італійського живописця Гвідо Каньяччі (1601–1663), відомого представника болонської школи XVII століття, яка завжди привертає увагу не тільки широкого кола шанувальників мистецтва, але і професійних мистецтвознавців.

Вона захоплює вишуканістю стилю, досконалим відтворенням оголеного тіла, тонко переданою еманацією жіночої плоті, загадковою тривожністю. Сповнює таємничістю незвичайний затемнений колорит, який ніби приховує від глядача цілісну композицію, в центрі якої напівоголена жіноча постать, яка у правій руці тримає монету (дехто вважає, що це рука стороннього), лівою ж торкається оголених грудей, ніби захищаючи їх від чогось. Погляд спрямований в сторону, ніби жінка перебуває в тривожній задумі, схвильована чимось, але велично стримана…

Існує декілька версій зображеного сюжету. Один із них відображений в музейному етикетажі: «Оголена», або «Свята Агата». Ким саме же була Агата (Катанська, Сицілійська) і чому її життєвий шлях хвилював митців?

Свята Агата, чиє ім’я означає «добра», – одна з чотирьох найвідоміших дів-мучениць Римської Церкви, належить до відомих в християнському світі жінок, які постраждали за віру в Ісуса Христа. Про життя її ми знаємо зовсім мало, трохи більше – про смерть. За переказами, її, ще зовсім юну дівчину, жорстоко катували та спалили за вірність Христові в часи переслідувань християн за імператора Деція.

Свята Агата народилась у ІІІ ст. в заможній родині на Сицилії. Прийнявши християнство, дівчина вирішила присвятити себе Христові та зберегти цноту. Її виняткова краса захопила намісника Сицилії Квінтіана, який захотів одружитися з нею. Отримавши відмову, він скористався постановою імператора Деція, який саме тоді розпочав гоніння на християн, і заарештував Агату. Щоб зламати її опір, спершу забрали до будинку розпусти, але й там вона не змінила рішення залишитися Христовою дівою. Згодом була віддана у руки катів, які піддали дівчину жорстоким тортурам. За наказом Квінтіана їй відрізали груди — епізод, що став одним із класичних тем європейського живопису. Агата мала видіння: святий апостол Петро у чудесний спосіб зцілив її. Саме тоді вибухнув вулкан Етна, і переляканий консул звелів припинити тортури. Проте через декілька днів, 5 лютого 251 року, Агату спалили, кинувши на розпечене вугілля. Християни поховали мученицю за мурами Катанії, її рідного міста. Коли наступного року знову почалося виверження Етни, віряни стали молитися, благаючи Агату про порятунок, – і розпечена лава обійшла місто. Відтоді святу Агату вважають небесною захисницею від вогню та стихійних лих, а також покровителькою Сицилії. Через 60 років після поховання її останки перенесли в кафедральний собор Катанії, де вони зберігаються досі. І сьогодні Агата є покровителькою медсестер, незаміжніх жінок, хворих на рак грудей.

У своєму творі Гвідо Каньяччі емоційно відобразив момент вибору Агати між мирським життям: монета в одній руці – символ багатства, та відданим Богові життям: дівочі груди, на які вказує друга рука і які в результаті відтяли – символ вірності, чистоти серця, душі, жіночої принади. Тому одним із іконографічних атрибутів святої є відрізані груди.

Іншу версію сюжету пропонує мистецтвознавиця Олена Живкова, яка припускає інший варіант, характерний для XVII століття – тему грішного кохання.

Довідково:
Гвідо Каньяччі (1601, Сант-Арканджело біля Ріміні – 1663, Відень) - італійський художник епохи пізнього барокко, живописець и гравер, який належав до болонської живописної школи. Навчався у Гвідо Рені. Йому вдалось поєднати у своїх дивовижних полотнах елементи натуралізму Караваджо та ідеалізм Рені. Працював у містах Північної Італії, а також тривалий період у Відні, де був придворним художником імператора Леопольда I. Малював картини на релігійні та міфологічні сюжети, портрети сучасників. Часто зображував чуттєвих оголених жінок, зокрема, католицьких великомучениць Лукрецію, Клеопатру і Марію Магдалину. Твори Каньяччі не були зрозумілими сучасникам, проте сучасні критики давали їм високу оцінку. Його живопис рахують теплим, насиченим світлом, збагаченим грою тіней и кольорів. Після смерті він був забутим та відкритий заново тільки в 1959 р. Тому ряд атрибуцій його картин досить суперечні. Це може стосуватись і представленої вам твору з Художнього музею.

Джерело: Художній музей