Сьогодні ми долучаємось до відзначення важливих подій в українському культурному просторі.

29 червня 1849 року – одна із таких знаменних дат, адже в цей день народилась Велика Українка – письменниця, публіцистка, дослідниця української етнографії, фольклору, жінка, що входила до числа членів-кореспондентів Всеукраїнської академії наук – Олена Пчілка.

Наша музейна акція присвячена одній маловідомій, але напрочуд красивій сторінці творчості Олени Пчілки, а саме її поезії «На спогад Шубертової серенади» зі збірки «Думки мережанки», що побачила світ у Києві 1886 року.

Пропонуємо ознайомитись із деякими подробицями наукової розвідки завідувачки Музею Лесі Українки, відділу музею видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького (м. Київ), пані Ірини Щукіної, яка вперше розглянула цю поезію як україномовний варіант тексту популярної «Серенади» австрійського композитора Франца Шуберта (1797–1828). Авторське дослідження Ірини Щукіної було опубліковане силами Волинського краєзнавчого музею у 2015 році.

В інтернеті знайшлось чимало відео і звукозаписів виконання «Серенади» славетними співаками різних поколінь і різними мовами (німецькою, італійською, іспанською, російською, ідиш (!), українською жодного).

Звичайно, такої кількості інтерпретацій Олена Пчілка не могла почути в свій час (кінець XIX ст.). Тим більше, що творча спадщина Ф. Шуберта довгі роки залишалась практично невідомою. Її відкрили світові Роберт Шуман і Фелікс Мендельсон. Саме «Серенада» на слова берлінського поета і музичного критика Людовіга Рельштаба швидко стала чи ненайвідомішим шубертівським твором, який справив незабутнє враження на поетичну натуру Олени Пчілки. З того враження й народилась поезія «На спогад Шубертової серенади». Хоча саме слово «спогад» не вдалося пов’язати з конкретною, документально підтвердженою подією, проте єдине здається беззаперечним: кожне слово ідеально єднається із музикою геніального твору. Збережено у вірші і емоційно-образну атмосферу первісного тексту німецькою мовою, але все ж він не є перекладом цього тексту. У поезії Олени Пчілки суто український колорит. Використана авторкою лексика, тонкі мовні нюанси, образність – усе це одразу відносить нас до української народної пісні. І пісня ця настільки органічно злилась з музикою Шуберта, що подекуди виникає відчуття спорідненості мелодики української і німецької пісенності.

І хоча, як ми з’ясували, вірш Олени Пчілки «На спогад Шубертової серенади» не належить до числа перекладів, його музична версія має послужити ідеї, яку плекала письменниця: відтепер «Серенада» Ф. Шуберта може звучати з найвідоміших сцен світу не лише німецькою, італійською, іспанською, російською, а й українською мовою. Дивіться у наступній публікації відеозапис виконання «Серенади» Шуберта українською мовою.

А сьогодні пропонуємо переглянути різні інтерпретації даного твору.

Працівники відділу музейного розвитку
та екскурсійного забезпечення з
сектором маркетингу та комунікацій
Волинського краєзнавчого музею