12 липня 2017 року о 15.00 у Мистецькій залі Центру дозвілля м.Вараш Рівненської області відкривається виставка «Образ священний», яка представляє 70 ікон XVIІІ – початку ХХ ст. з колекції Музею волинської ікони у Луцьку.

На сьогодні у фондах музею нараховується більше 400 хатніх ікон XVIІІ – початку ХХ ст. Ці образи були вилучені на волинських митницях при спробі нелегального вивезення за кордон, пізніше передані до музею управлінням СБУ у Волинській області. Пам’ятки репрезентують іконописну традицію Нового часу, яка вціліла у горнилі антирелігійної боротьби ХХ ст., коли масово знищувалися пам'ятки сакральної культури. Довгий час існувало твердження, що пізні ікони не мають художньої цінності і наукового інтересу. Величезна кількість їх була втрачена. Насправді, твори цього періоду належать до найяскравіших і наймасовіших явищ національної культури. У творах майстрів XVIІІ – ХХ ст. відобразилась художня культура епохи і складний процес зміни мистецьких стилів – ренесансу, бароко, рококо, класицизму. Образи синтезують у собі кращі традиції давнього візантійського іконопису та національну самобутність. Ікони писалися у монастирських майстернях, великих іконописних центрах, академічних майстернях, окремими художниками на замовлення і для продажу.

Характерною ознакою ікон нового часу є їх піднесеність і святковість, яка досягалася використанням яскравих фарб, сусального золота, багатої орнаментики, різнокольорових емалей: ікони «Богородиця Всіх скорботних радість», «Святий Пантелеймон», «Богородиця Знамення». У цей період іконописці захоплювались декоративними архітектурними і пейзажними мотивами та тонким мініатюрним письмом: ікони «Різдво Богородиці», «Дванадесяті свята».

Поряд з живописним напрямком XVIІІ – ХХ ст. майстри використовували і розвивали прийоми і стилістику древнього іконопису. У кращих традиціях цього напрямку «стилізації під старовину» виконані ікони «Богородиця Утамуй мої печалі», «Святий Миколай», «Казанська ікона Богородиці», де темною вохрою з контурною лінією і «движками» виписані лики святих, чітко, з графічною витонченістю – їхні одежі.

У групі Богородичних ікон представлені традиційні зображення Богородиці Одигітрії: «Казанська ікона Богородиці», «Арапетська ікона Богородиці» та Богородиці Замилування: «Володимирська ікона Богородиці», Федорівська ікона Богородиці», а також символічні образи – «Богородиця Всіх скорботних радість», «Віднайдення всіх загиблих», «Несподівана радість», «Живоносне джерело».

Особливу символіку Святого письма несуть образи «Триіпостасне Божество», «Старозавітна Трійця», «Цар царем», «Предста Цариця».

Деякі образи змальовують сцени земного життя Ісуса Христа і Богородиці, інших святих, представляючи найважливіші свята православної церкви: «Дванадесяті свята», «Стрітення Господнє», «Зняття з хреста. Покладення до гробу Господа нашого Ісуса Христа», «Покров Пресвятої Богородиці».

Теплотою і ліричністю відзначені ікони шанованих у народі святих Миколая, Варвари, Георгія, Пантелеймона, архангела Михаїла.

Багатосюжетні ікони, що поєднують декілька різних сюжетів або сюжетів, об’єднаних однією темою, мають своєрідну композицію поділу на частини (долі): «Чотиридільна багатосюжетна», «Чотиридільна Богородична з вибраними святими».

Декілька образів під назвою «Вибрані святі» репрезентують традицію замовних ікон, коли майстер і клієнт обумовлювали імена зображуваних святих – покровителів членів сім’ї.

Ікони у металевих сріблених або золочених окладах ілюструють оздоблення ікон ризами (шатами) і різноманітні способи художньої обробки металу: карбування, гравіювання, штампування, механічну різьбу: «Святі Кирило та Мефодій», «Козельщанська ікона Богородиці», «Святий Миколай», «Вибрані святі».

Виставка «Образ священний» демонструє художнє і стилістичне багатство іконопису, розмаїття сюжетів і різноманітність їх втілення, високу професійну майстерність малярів і урочисту виразність їхньої образної мови, а тому буде цікавою історикам і мистецтвознавцям, художникам і реставраторам, широкому колу відвідувачів, поціновувачів старовини.

Джерело: Музей волинської ікони